Фото з фейсбук-сторінки Олександра Кубракова
Український бізнес не в рівних умовах із бізнесом ЄС
Цими днями відбувся форум на рівні представництва Європейського Союзу і говорили про стратегію захисту економічних інтересів України. Які наразі є виклики та можливості перед Україною, яка, попри війну, йде до ЄС.
Це досить широке поняття, яке стосується всіх сфер, і не лише продовольчої та агросектору, однак він один із найважливіших стосовно вступу та імплементації норм Європейського Союзу. Насправді була досить цікава дискусія. Щодо того, який був основний меседж, що хотілося донести бізнесу, то в агросекторі потрібно імплементувати розділ 12, зокрема це фіто- та ветблоки, продовольча безпека. Він найбільший. Якщо взяти всіх сектори, то фактично п'ята частина припадає на розділ 12. Це дуже велика кількість домашнього завдання для народних депутатів, для уряду, для нашої служби та Мінагро. Але це також пов'язано з суміжними органами. Ми як реалізатор політики бачимо велику проблему в частині необізнаності великої кількості бізнесу. За всім переважно слідкує великий бізнес, який і так має експортні можливості, в більшості відповідає євровимогам і сьогодні займається експортом. Але від загальної кількості бізнесу це досить малий відсоток. Це найбільші компанії України, які давно експортують. Нині є питання щодо механізму реалізації цих норм. Імплементуємо ми досить швидко, а механізми реалізації цих усіх норм –зовсім інший виклик. І тут потрібна спільна робота всіх. Кожна країна мала свою модель реалізації цих норм. І нам потрібно вибудувати також свою модель щодо реалізації, щоб зберегти бізнес. Бізнес говорить про перехідний період, про рівні права і можливості для бізнесу в умовах Євросоюзу. Бо наш бізнес точно сьогодні не в рівних умовах із бізнесом, який працює в агросфері в Європейському Союзі, де є дотації. У нас, на жаль, сьогодні дефіцит бюджетного фінансування на основні статті видатків, в Україні це не дотується. Тому вже бізнес не в рівних умовах.
"Необхідно імплементувати норми ЄС і зберегти торгівлю з третіми країнами"
Ви сказали, що має бути модель. Як її напрацювати? Що вона має передбачати?
По-різному можна реалізовувати ті чи інші вимоги та захищати інтереси України. Ми на всіх дискусіях займаємо таку позицію в перемовинах. Це наш обов'язок імплементувати й потрібно мати спеціальні умови для України, тому що ми перебуваємо в умовах воєнного стану. Наш бізнес не в рівних умовах. Наш торговельний партнер Євросоюз – це не найбільший торговельний партнер. Якщо в країнах ЄС, можливо, вони між собою є найбільшими торговельними партнерами один для одного, в нас максимальна можлива експортна потужність України по товарах, які будуть реалізовані в Європейський Союз, приблизно 30%, а 70% – це зовсім інші країни. Тому дуже важливо зберегти експортний потенціал і умови експорту в треті країни.
Зокрема Африканські країни?
Африканські країни, Китай, Індія, а також інші країни, куди експортується дуже великий обсяг нашої продукції.
Але вже кілька африканських країн розірвали свої відносини з Україною. Тобто Росія посилює свій вплив.
Розумієте, це дипломатія, це не компетенція нашої служби.
А ми маємо робити економічні механізми, щоб цього не сталося?
Звичайно, економічні механізми й економічні партнерські стосунки мають бути між бізнесом і між країнами. І найголовніше — ми маємо дбати про те, щоб ми мали право будувати ці відносини або залишити їх вже з побудованими країнами, попри імплементацію норм Європейського Союзу. Приймемо норми, які встановлюють вимоги до продукції, яка реалізується і виробляється в Європейському Союзі, і це буде імплементовано в Україні. Ми говоримо про те, що в нас є підприємство, яке виробляє продукцію, реалізує її лише третім країнам, і вона продукція не відповідає встановленим вимогам Європейського Союзу, які будуть імплементовані в Україні. Питання: це підприємство має закритись? На мою думку, ні. Якщо вони не реалізують продукцію в Україні та в країни Європейського Союзу, а вона відповідає вимогам та стандартам країни, куди вони її експортують. Я думаю, Україна зацікавлена, щоб таке підприємство також працювало, там були наймані працівники, були надходження. Тому є дуже цікаві моделі, і відповіді на них немає. Але при тому, коли ми напрацьовуємо та імплементуємо законодавство в перемовинах з Європейським Союзом, я вважаю, що таку модель потрібно опрацьовувати та залишати, щоб була можливість зберегти підприємства, які працюють в Україні. Тому що не в усіх є доступ до вільних коштів, до довгих фінансових ресурсів, аби дуже швидко модернізуватися.
Претензії до українського зерна не перевищують 0,2% від експортованої продукції
Цю модель Україна вже розробила чи це зараз на рівні дискусії? Тому що була ситуація з Польщею, наприклад, коли перед парламентськими виборами у 2023 році була на кордонах зернова криза, тобто зерно українське поляки висипали. Я спілкувалася з польськими фермерами, і вони казали, що українське зерно становить конкуренцію, і від цього вони втрачають. Тобто претензії були до того, що українського зерна багато. Крім того, були претензії щодо якості та що є різні умови виробництва: польські аграрії обмежені умовами Євросоюзу, а Україна – ні, бо не є членом Європейського Союзу. Яка зараз ситуація?
Насправді була свідома маніпуляція, немає такої проблеми. І кінцевим споживачем того зерна, яке завозилося в Польщу, були інші країни. Українське зерно їхало в Африку, Індію, Індонезію, Китайську Народну Республіку. У зв'язку з логістикою Польща була транзитною державою. Ми не ставали конкурентами польським аграріям.
Претензії до якості української продукції становлять менше 0,2% від усієї кількості агроекспорту
Деякі польські компанії скуповували українське зерно, бо воно дешевше.
І Польща на цьому заробила. Тільки їм потрібно про це говорити. Вони перепродали та на цьому заробили значно більше, ніж українські компанії. Польський фермер у вигідніших умовах, ніж український, в якого була проблема з логістикою та з добривами, інфляція і відсутність підтримки агросектору в умовах обмеженого бюджетного фінансування. Тому це свідома маніпуляція і частково популізм. Частково те, що якісь групи працювали на ворога, який сьогодні веде й інформаційну війну проти України.
Щодо якості, це взагалі була абсолютна невідповідність. Є два випадки, коли Україна отримує нотифікацію. Інколи це дійсно претензія щодо якості продукції, яка експортована з України в агросекторі в різні країни по якості. І друге питання, що в нас є несвідомий бізнес, який підробляє сертифікати відповідності, який не проводить лабораторні дослідження, а реалізовує продукцію. У них виникає проблема, і Україна далі отримує нотифікації від країни як претензію до поставленого товару. Але я можу навести статистику. За 2023 рік ми експортували приблизно 43 мільйони тонн зернових та олійних культур. Отримали нотифікації в частині якості української продукції й підроблених сертифікатів відносно 0,17%, тобто менш як 0,2% від кількості експортованої продукції. Ця похибка, яка допустима, є нижчою, ніж нотифікації, які отримують інші країни, де, можливо, всі вважають систему контролю значно кращою. Тобто ми не маємо претензій навіть щодо 1% від експортованої продукції у питанні якості й того, що несумлінний бізнес підробив сертифікати.
Також у мене є дані за перше півріччя 2024 року, претензії до українського товару також не перевищують 0,2% від експортованої продукції станом на червень. Було експортовано близько 20 мільйонів тонн. Це лише зернові та олійні культури, які були експортовані станом на 1 червня. Що цікаво, деякі країни направляють нам нотифікацію, а коли ми проводимо розслідування, то з'ясовується, що продукцію вони не вернули. Тобто вони заявляють претензію, але продукцію пустили до себе на ринок.
Сергій Ткачук. Фото: пресслужба Держпродспоживслужби України
Перевірки якості продукції і доброчесності бізнесу тривають
Я так розумію, що під час воєнного стану мораторій на перевірки в Україні існує? Як перевіряти несумлінні компанії, недоброчесних бізнесменів?
У частині агроекспорту це не перевірки, тому що по продовольчій групі товарів без отримання міжнародного експортного сертифіката, виданого нашою службою, на експорт продукція їхати не може. Якщо несвідомий бізнес щось десь підробляє, то коли встановлюються такі випадки, то це дуже боляче для нього, адже настають наслідки в частині, якщо вони підробили продукцію. Тому все контролюється. Багатьох країн дивує, як ми зберегли систему контролю в умовах війни. А ще більше вони здивовані тим, що ми забезпечуємо нормальне епізоотичний добробут в країні. Так, є проблеми по сказу, ми посилили цю роботу, але в галузі ветеринарії щодо інших хвороб переліку МЕБ ситуація в нас контрольована. Насправді це дозволяє експортувати продукцію.
Торік Велика Британія проводила аудит України щодо благополуччя птиці, й ми успішно його завершили. Звіт позитивний, тобто система контролю працює. Там, де відбуваються активні військові дії, воно працює буферною зоною. Ми тримаємо ту ситуацію, а далі повністю забезпечуємо належний рівень контролю. І коли була отруєна річка Сейм, наша служба спільно з військовими відпрацьовували і належним чином познищували всіх загиблих тварин, щоб втримати епізоотичну ситуацію й не допустити негативних наслідків для України. Тому всі служби в цьому напрямку взаємодіють, працюють для того, щоб тримати контроль. Тому що бізнес має працювати, як зазначають президент і прем'єр-міністр, і всі працюють над тим, щоб економічний фронт працював.
Тваринництво стає перспективною галуззю
Щодо експортних можливостей України, з якими країнами ми зараз найбільше активно ведемо співпрацю?
Країн дуже багато. Основна номенклатура продукції України по агроекспорту – це олія, молоко, молочні продукти, яйця, яєчні продукти, м'ясо птиці та м'ясопродукти з птиці. Тут найбільше виробників, які мають відповідні так звані єврономери і здійснюють експорт. Експорт здійснюється сьогодні в Китай, Малайзії, Індонезії, Індії, країни Африки. Нам вдалося відкрити по яєчних продуктах Канаду. Ми в переговорному процесі зі США щодо відкриття ринку по м'ясопродуктах птиці. У нас нормальні експортні позиції по яловичині, тому що яловичина експортується в Туреччину та Китай. Звичайно, це спонукає розвиток тваринництва, в нас ця галузь дуже перспективна насправді. Крім того, в цьому році відновився експорт живих тварин, тому що працюють належним чином порти. Звичайно, найбільше живих тварин йде на Ліван, Йорданію, але ця можливість експортувати морем живих тварин повернулася в Україну. Тому це є і велика рогата худоба, і дрібна рогата худоба. Країни ісламського світу зацікавлені, і це насправді великий ринок по живих тваринах.