Оксана Михалевич. Авторка фото: ведуча Українського Радіо Людмила Тягнирядно
Епізоди перших вбивств на Грушевського дуже погано розслідувані
У ці дні, в 2014 році, під час Революції гідності на Майдані, загинули перші протестувальники. 22 січня 2014-го смертельних поранень зазнали 20-річний Сергій Нігоян із Дніпропетровщини та 25-річний білорус Михайло Жизневський. Тоді ж під Києвом виявили тіло зі слідами тортур викраденого напередодні львів'янина Юрія Вербицького. Також поранений того дня львів'янин Роман Сеник помер за кілька днів у лікарні. Крім того, не стало майданівців Олександра Бадери та Богдана Калиняка. Це люди, які стали першими загиблими під час Революції гідності у 2014 році. Як розслідуються їхні вбивства? На якому етапі зараз розслідування саме перших загиблих протестувальників?
Якщо брати саме перших загиблих, то по часу перший загиблий був Юрій Вербицький. Він загинув вночі близько 4-ї ранку 22 січня. Щодо його викрадення і вбивства – цей епізод дуже гарно розслідуваний, встановлені практично всі члени угрупування, які були причетні до цього. Є вже і обвинувальні вироки. Ті особи зараз чи перебувають під вартою, чи навіть уже відбув покарання один із організаторів цього вбивства. Стосовно вбивств на Грушевського, як ви вже зазначили, це Нігоян, Жизневський і Сеник, то ці епізоди якраз дуже погано розслідувані через те, що відбувалося на початку розслідування. Воно не те, що не відбувалося, а навіть навпаки – тогочасні правоохоронців його фактично гальмували, вчиняли супротив. І навіть в подальшому було встановлено, що були проведені експертизи не те, що недостовірні, а злочинні і неправильні зовсім. Тобто встановлювали зовсім інші обставини, які потім були спростовані. Наприклад, встановлена перша експертиза, що вбивства відбувалися зі сторони протестувальників. В подальшому, вже у 17-му році були проведені нові експертизи і вони встановили, що вбивства відбувалися з іншого напрямку і з іншої відстані. Тобто, що не могли протестувальники вбити цих людей.
"Багато доказів, які мали бути зібрані на першочерговому етапі, ніхто тоді не зібрав"
Чи вдалося змінити тих правоохоронців, які були причетними до цього і вели ці справи, на нових і якось по-іншому збирати і доводити ці докази?
Так. Після перемоги Революції гідності, десь через рік було сформовано Департамент спецрозслідувань під керівництвом Горбатюка і всі справи, які були по різних відділках розкидані, були згруповані в одному місці і почались розслідування. Уже ефективні і дійсно безсторонні. Але багато доказів, які мали бути зібрані на першочерговому етапі, тобто відео з камер спостережень на Грушевського, яке, зокрема, перебувало у власності Міністерства внутрішніх справ, ніхто тоді не зібрав. Багато відео з кав'ярень, з інших місць теж не було зібрано. Тобто відео там дуже небагато. Є тільки тих журналістів, які там були присутні. І як я вже казала, експертизи у той момент, якщо були проведені, то були проведені не дуже неякісно, м'яко кажучи. Крім того, не зрозуміло які саме підрозділи правоохоронців і в якому складі там перебували. Тобто ми розуміємо, що там був "Беркут" і внутрішні війська, але перелік цих осіб тоді було теж фактично знищено. Доводиться це вже шукати, вишукувати і тому це все дуже складно. Але сподіваємося, що щось із цього все рівно вийде.
"У нас залишається 4 роки, щоб повідомити про підозру і передати обвинувальний акт у суд"
Скільки ще часу є для розслідування цих справ?
У нас є процедура "in absentia" – коли обвинувачений перебуває в розшуку, і тоді строки давності зупиняються. І якщо брати загальний строк давності для епізодів щодо вбивства – це 15 років. Тобто, від сьогодні у нас залишається 4 роки для того, щоб повідомити про підозру, передати обвинувальний акт у суд, розглянути у першій і другій інстанції.
"Чим більше обвинувачених у процесі і їхніх захисників, тим все складніше"
А скільки суд буде тривати у цих справах?
Це дуже складне питання. Тут дійсно важко прогнозувати. Перше – об'єм доказів незрозуміло, який буде представлений в суді. Скільки буде обвинувачених представлено, відповідно, і сторона захисту. Чим більше обвинувачених у процесі і їхніх захисників, тим все складніше. Бо є об'єктивні причини – люди хворіють, щось із ними трапляється. Є причини, передбачені нашим Кодексом, які намагаються використовувати, зловживають правом і фактично затягують процес. Тому дуже складно і не можу говорити. Якщо би був гарно організований процес, то я думаю, що за рік-два можна було б його розглянути у першій інстанції, а протягом пів року-рік і в апеляції.
Ви говорите, що за рік-два можна вирішити це питання, а ми вже так довго тягнемо. Хто зацікавлений в цьому? Бо в суспільства є питання, що тоді було на Майдані, як це було, хто винен і хто буде покараний за це?
Для того, щоб провести судовий розгляд за рік-два треба, щоб той обвинувальний акт перейшов у суд. Поки що, я так розумію, його немає в суді, відповідно немає достатньо доказів щодо конкретних осіб, яких можна притягнути до відповідальності. І знов-таки все ж впирається в те, що на першочерговому етапі було багато спротиву.
Оксана Михалевич. Авторка фото: ведуча Українського Радіо Людмила Тягнирядно
Більшість членів "АДГ" почали займатися справами Майдану, коли потерпілі були ще обвинуваченими і підозрюваними
"Адвокатська дорадча група" – це об'єднання адвокатів, які просто знайшли час і можливість захищати родини загиблих на Майдані. Як ви ці 11 років справляєтеся з такою кількістю справ і попри те, що деякі справи ще навіть до суду не надійшли, ви все одно ними опікуєтеся і намагаєтеся довести їх до логічного завершення?
Насправді, більшість адвокатів, які є членами "Адвокатської дорадчої групи", почали займатися справами Майдану на етапі, коли наші потерпілі, яких ми зараз представляємо, були обвинуваченими і підозрюваними. Тобто ще під час самих активних дій, коли їх затримували, брали під варту, частина адвокатів займалася їхнім захистом. А після того вже почали займатися саме представництвом потерпілих і встановленням істини у справі. Насправді ми всі розуміємо важливість цих процесів. Важливість процесу Революції гідності, встановлення істини і встановлення людей, які були причетні і вчинили ці злочини. Це важливо для потерпілих в першу чергу, але й важливо для кожного, я вважаю, громадянина. Тому що не маючи розуміння, що відбулося, буде важко рухатись далі.
У справі вбивства Юрія Вербицького є вже кілька обвинувальних вироків
Ви безпосередньо ведете справу про викрадення, катування і вбивство Юрія Вербицького. Нагадайте про неї коротко. І на якому етапі вона зараз перебуває?
Це одна із, напевно, найкраще розслідуваних справ. Є вже кілька обвинувальних вироків. Є кілька справ, які зараз перебувають в суді. Сподіваюсь, скоро будуть і вироки. Тобто тут дуже максимально гарно все розслідувано. Зокрема, зараз ця справа в суді, встановлені правоохоронці, які проводили негласні слідчі дії – прослуховування телефона Ігоря Луценка, завдяки чому вони знали, де він перебуває, як один із активістів Майдану. Вони ж повідомили про це так званих "тітушок", які приїхали в Олександрівську лікарню і його разом з Юрієм Вербицьким викрали. Юрій Вербицький не був в принципі ціллю для них. Саме Ігор Луценко був ціллю, як один із активістів, принаймні на думку про правоохоронців і "тітушок". Вони знали, куди переміщується Ігор Луценко, вони приїхали і цілеспрямовано його викрали. А враховуючи, що там був і Вербицький, то їх обох викрали із застосуванням кількох машин. Там була проведена спецоперація максимально професійно. І всіх цих людей, які були залучені до цієї операції, організатори всі були встановлені і по частині з них навіть є вже вироки, які набули законної сили.
Замовникам підозр ще немає
А щодо замовників викрадення? Чи зрозуміло вже, хто це був і де ця справа?
Справа не передана в суд. Чи є підозри? Наскільки я знаю, підозр ще немає. Тобто слідство збирає інформацію. Ви ж розумієте, що умовний Захарченко, чи ще якийсь правоохоронець топ-рівня, чи Янукович не давав письмовий наказ спіймати Луценка. А ті, хто зараз притягуються до відповідальності не дуже хочуть свідчити. Хоча деякі особи, які були залучені, давали свідчення. Але це люди, які на дуже низькому рівні, в них не було якоїсь супер великої інформації, вони не можуть сказати точно про тих, хто був замовником. Тобто вони тільки можуть максимум про організаторів щось сказати, які безпосередньо взаємодіяли із ними.
Рішення ЄСПЛ
Є рішення Європейського суду з прав людини у цій справі. ЄСПЛ визнав Україну відповідальною за порушення прав Ігоря Луценка та вбивство Юрія Вербицького і зобов'язав виплатити Луценку 19 тис євро, а родині Вербицького 25 тис євро. Чи виконане це рішення і як воно може вплинути на подальші справи?
Воно виконане ще в 21-му році, коли воно набрало законної сили і рішення було оприлюднене. А як може впливати? Ми це рішення згадуємо часто в судах. Прокуратура також. Наприклад, коли ми намагаємося пояснити суду, в тому числі, важливість своєчасного судового розгляду. Бо крім того, що суд фіксував неналежне розслідування, затягування, то і судовий розгляд у нас теж був неналежним чином. І ми на це акцентуємо увагу, зокрема показуючи, що уже Європейський суд, який виніс рішення набагато швидше, ніж в українських судах, причому дуже часто в простих епізодах.
У вбивстві Юрія Вербицького Європейський суд встановив порушення Україною 2-ї статті – це порушення права кожного на життя. Наші суди, наприклад, щодо одного з організаторів не встановили, що саме він винен у вбивстві. Це Бориспільський суд. Він лише встановив, що організатор був винний в тому, що залишив людину в небезпеці. Ми це намагалися в апеляції спростувати. Зараз очевидно будемо йти в касаційну інстанцію теж спростовувати. Бо ми вважаємо, що залишити людину голу практично, без верхнього одягу, побиту так, що вона не може рухатися, фактично на морозі мінус 10 і десь глибоко в лісі, де ніхто не може його просто проходячи повз побачити і врятувати – це є вбивство. По-іншому це ніяк не можна кваліфікувати. Залишення в небезпеці – трошки інший умисел передбачає. Тут було саме вбивство, тому що всі розуміли, що ця людина вижити ніяким чином не може. Ігоря Луценка тоді теж так залишили. Але він був більш-менш у свідомості, його лишили ближче до села і він зміг добратися до людей, які могли йому надати допомогу. Із Юрієм Вербицьким так не трапилося, тобто його навмисно намагалися вбити. І за свідченнями, і Ігор Луценко говорив про те, що до Юрія Вербицького ставлення було зовсім інше, більш жорстоке через те, що він говорив дуже гарною українською мовою.
Оксана Михалевич. Авторка фото: ведуча Українського Радіо Людмила Тягнирядно
Справи про розгін Євромайдану і побиття студентів
Є справи, термін давності яких вже закінчили, минуло 10 років. Це справи, наприклад, про розгін Майдану, про побиття студентів на Майдані. Потерпілі в цих справах можуть добитися покарання чи відчути бодай якусь справедливість? У вашій Адвокатській групі є якісь плани, щоб це реалізувати?
На жаль, притягнути до відповідальності цих осіб можливості немає вже за нашим законодавством. Але отримати якусь компенсацію за злочини проти них, за моральну шкоду, яку вони отримали, і що вони з цим 10 років живуть, ми плануємо. Ми подаємо перші позови до обвинувачених, які були звільнені від кримінальної відповідальності за їхньою ініціативою. Вони звільнені за нереабілітуючими обставинам. Тобто вони в суді не захотіли, щоби суд, розглянувши всі позиції сторони обвинувачення, прийняв рішення про їх невинуватість, наприклад. Але деякі потерпілі хочуть все ж таки отримати компенсацію за шкоду. Тому ми готуємо і вже подаємо перші позови в межах цивільного судочинства. В тому числі для того, щоб якщо не у вироку суду, то в рішеннях цивільного суду було зафіксовано, що ті події стосовно потерпілих і стосовно конкретних обвинувачених людей мали місце. І що саме ці люди причетні до злочинів проти потерпілих. Щоб вони лишилися все рівно в рішеннях суду. На жаль, якщо брати закриття справ, то деякі рішення, ухвали суду прописані так, що якщо відкрити Реєстр судових рішень і подивитися на ухвалу про закриття, то ти не зрозумієш навіть про яку подію йде мова. Тобто це може бути справа стосовно викрадення якоїсь Кока-Коли у супермаркеті, а може стосуватися подій Революції гідності і історично важливих подій. І це не зафіксовано в рішенні навіть на такому рівні, на рівні закриття справ. Тому, якщо не виходить так, то ми будемо намагатися зробити це в іншому аспекті. Крім того, я вважаю, це дуже важливо для України. Це спосіб для України, щоб забезпечити себе від того, що люди потім підуть в Європейський суд з прав людини і будуть показувати, що далі продовжується ця історія, що Україна не в змозі притягнути до відповідальності і забезпечити справедливість для людей, права яких порушила Україна. І там уже отримати туж компенсацію. Насправді, це ще репутаційні ризики для України так само є, бо в України і так багато справ у Європейському суді. І якщо люди зможуть отримати якусь компенсацію в такому процесі, то відповідно, вони вже не підуть і зможуть сказати, що хоч якась справедливість була досягнута в Україні.
"Деякі потерпілі вже трохи зневірені"
Скільки таких цивільних справ ви плануєте подати? Скільки вже є потерпілих, які зголосяться на це?
Це перші випадки, але це дуже цікава історія. Поки що ми спілкуємося з потерпілими, слухаємо їх думку і діємо в залежності від того, як вони собі це далі бачать. Не всі, до речі. Деякі потерпілі вже трохи зневірені, вже нічого не хочуть, не вірять, що в Україні щось можливо досягнути. Тому поки що я не можу сказати, скільки їх буде. Поки що ми починаємо з епізодів про розгін Майдану, про затримання "автомайданівців". Але я думаю, що це може бути велика доволі практика. Особливо, якщо люди будуть бачити, що цей шлях можливий. Крім того, на підтримку цієї позиції потерпілі подають позови не тільки до обвинувачених, а й до держави України в особі Міністерства внутрішніх справ, як роботодавця цих обвинувачених працівників колишнього "Беркуту". І ми вже маємо рішення Верховного суду по розгону Майдану, де Верховний суд теж підтримав позицію про те, що обвинувачені, як працівники правоохоронних органів, мають право на солідарне відшкодування від МВС і від цих обвинувачених конкретно.
Багатьох обвинувачених судять заочно, бо вони переховуються. Що може дати такий заочний процес і чи достатньо цього взагалі буде для українців і родин потерпілих?
Якщо ми маємо заочне рішення, де зафіксовані ці події, то в будь-якому випадку це важливо і це має бути.
"Найбільша проблема в тому, що в судах усе затухається і просто закриваються справи за строками"
У чому загалом зараз найбільша складність у процесі розслідування, доведення і передачі цих справ до суду? Що може пришвидшити цей процес?
Це складне питання. Насправді, з розслідуванням у нас більш-менш все непогано. У нас останні кілька років багато справ було передано. Більшість із них, звичайно, заочно. Але передаються справи, встановлюється більше подій і відповідальних людей. В минулому році були встановлені особи, які передавали 18-го числа боєприпаси, отримані від Росії і передавали їх на Майдан працівникам правоохоронних органів. Тобто факти ці встановлюються. Встановлюється те, що до подій Революції гідності в тому числі причетні працівники Федеральної служби безпеки РФ. Тобто все рухається, це добре. З іншого боку, мені здається, що найбільша все ж таки проблема в нас у тому, що в судах воно все затухається і просто закриваються справи за строками.
"Суддів дійсно дуже не вистачає"
Тобто головне питання – це реформа судів, яка вже багато років на часі?
Вона продовжується, насправді. Просто кілька років, здається десь із 17-18 року, в нас фактично не було можливості притягувати до відповідальності і переглядати рішення суду. Тобто не працювала Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя. До них були питання. Але зараз у нас помінялася Вища рада правосуддя і кваліфікаційна комісія. Набирають нових суддів, проводяться постійні конкурси. І це класно. Можливо це змінить дуже сильно, тому що, в принципі, там гарний відбір. Вони проводять і тестування, і доброчесність перевіряють кожного судді. Тому сподіваюся, що це вплине в тому числі, бо дійсно суддів дуже не вистачає.
