Блогер Ескендер Зова заново вивчає кримськотатарську мову. Суспільне Крим
Довелося згадувати кримськотатарську мову…
Як ви відчуваєте Міжнародний день рідної мови?
Я знайомий із багатьма мовами. Якщо мені треба використовувати ту чи іншу мову в побуті, я, як правило, сідаю за підручник, трошки підучу і вже можу плюс-мінус на побутовому рівні мати розмову з носіями. А з кримськотатарською склалося лише кілька років тому. Я почув одного блогера, який розмовляв зі сльозами на очах, що його рідна мова вмирає, що носіїв майже не залишилося: лише він і малесеньке село. І мені стало прикро. Я про себе подумав, а чи зможу я кримськотатарською все це розповісти. І я зрозумів, що я вже не можу. Бо кримськотатарською я востаннє спілкувався в 2014 році. А мови забуваються, це величезна частина моєї ідентичності, про яку я не те що забув, я про неї просто не думав. Це питання не спливало в моєму оточенні і мені довелося цим зайнятися. Кримськотатарську я вчу не з нуля, я все ж таки мав величезний досвід спілкування, працював в кримськотатарському театрі навіть. Але згадувати мову довелося. Вона в мене була на дуже поганому рівні. От приблизно як в 2014 я вчив українську: я її ніби знав, але не вмів нею розмовляти. От так само в мене кримськотатарська два роки тому була: я ніби її знав, але розмовляти… два речення зв'яжу, але погано дуже. Зараз значно краща ситуація.
Ви добре володієте українською мовою. Як вам це вдалося? З чим ви зіштовхнулися?
Із соромом. Це найбільша перешкода, яку, здається, переживають, принаймні, в моєму оточенні. Я розмовляв в 2014 з багатьма людьми, які здійснювали перехід. Вони всі зіштовхувалися саме зі страхом, що їх висміють, що якось не так вони звучать, що щелепа не така. Доходило до того, що я, щоб замовити таксі, писав на листочку собі: "Добрий день, будь ласка, до площі Ринок". І я по листочку читав. Але мені хотілося. А якщо хочеться… Ну от де я зараз і де я 10 років тому.
Ми самі вибираємо оточення. І в своєму оточенні я не терпів людей, які казали: "Та нащо тобі та українська?" На жаль були і такі, які живуть десятиліттями у Львові, розмовляють російською і перейшли деякі з моїх знайомих – нехай їм буде соромно!!! – лише у 2022, хоча все життя живуть у Львові. Вони мене не розуміли, казали: "Та нащо, тут всі говорять російською, не парся, все буде добре." Так не хотілося, бо ми маємо державу. Мені хотілося ще в Криму розмовляти українською, але там незручно, тому що от як я зараз би розмовляв кримськотатарською з усіма своїми друзями… Тільки якщо українська, російська – щось можна домовитися, то в цьому випадку, на жаль, ні. Я не зважав на тих людей, я стояв на своєму. Деякі з моїх друзів, з якими я переїхав до Львова, хтось повернувся, хтось переїхав в російськомовний регіон. Комусь дуже важко давалося. Мова – це ж велика частина ідентичності і їм не хотілось позбуватися саме частини своєї ідентичності.
Розкажіть про ваш особистий шлях вивчення кримськотатарської мови.
Довелося згадувати її. Я уже складніші правила для себе відкриваю, згадую їх. Те, що схоже за будовою зі знайомими мені мовами в мене не викликає якихось складнощів. А якісь абсолютно нові конструкції треба просто розуміти і приймати їх. Мені складно було, тому що якщо в українській дуже пощастило, що є безліч навчальних матеріалів – просто заходь в крамницю, обирай, що тобі до душі і все прекрасно. То кримськотатарською від слова нуль. Підручників я зараз бачу лише два і вони лише для носіїв, для кримських татар, тому що вони без пояснень українською. Якщо україномовна людина захоче вивчити її за самовчителем, їй не вдасться це зробити. За великим бажанням вона зможе і за кримськотатарським підручником повчитися, але будуть складнощі. Це, на жаль, поки що перешкоди великі, які долаються. Бо виходять нові підручники. І я цьому безмежно тішуся.
Мета Codex Crimaeanicus – спонукати інтерес до вивчення кримськотатарської мови
Мета проєкту пов'язана з популяризацією кримськотатарської мови і культури?
Так, цей проєкт я започаткував, як допомогу собі, як допомогу студентам, яких я час від часу маю кілька. Щоб не забувати якісь правила, я їм робив розважальні відео. Моя мета – створювати контент для людей, які не знають, що вони насправді хочуть вчити кримськотатарську. Тобто людина зайшла і за одну хвилину вивчила якісь слова, навчилася вітатися, навчилася якомусь маленькому правилу і її це спонукає на подальше вивчення або на інтерес. Спонукати такий інтерес – моя мета велика. І самому щоб було прикольно, тому що щоразу, як я роблю відео, я занурююсь в безліч матеріалів, я шукаю правила, бо одне діло знати правило інтуїтивно, а інше – залізти в підручники і подивитися, як же ж це правило насправді звучить і як його зробити доступним без термінології для пересічного глядача. Кримськотатарської в мережі дуже мало. Мені хочеться, щоб вона була у вигляді ідіотських мемів якихось в Інстаграмі. Мені хочеться, щоб вона всюди була. Всюди, де є українська. До 2014 року української було насправді значно менше, ніж зараз, то кримськотатарська ще більш в плачевному стані, тому що нашою мовою дуже мало контенту. Мені хочеться його створювати. Хочеться створювати такий контент, щоб його споживали усі абсолютно. Для кого сторінка? Сторінка для всіх, хто розмовляє українською мовою. Була спочатку ідея англійською, а потім думаю: "Ні, це для мешканців України або для всіх, хто говорить українською". Тому я українською цей блог веду.
Як ви зараз оцінюєте ситуацію з розвитком кримськотатарської мови? Чи не розпорошиться кримськотатарська по території України?
Все залежить від нас, кримських татар, наших союзників, бо дуже тішить насправді, що багато українців приходять на курси. Декілька друзів вчать кримськотатарську мову і спочатку це було, як підтримка кримським татарам, а потім вони втягуються. Вивчаючи кримськотатарську, відкривається величезний тюркомовний світ, якого ти був позбавлений просто тому, що ніколи ним не цікавився. А це величезний світ. Це не тільки кримськотатарська, це купа тюркських мов, які між собою плюс-мінус взаємозрозумілі, як українська-білоруська, українська-польська. 200 млн носіїв розмовляє цими мовами, ти відкриваєш величезний світ. Розвиток іде, бо я бачу, як випускаються підручники, словники, підручники для дітей, що особливо цінно. Вже випускаються нові українські латинкою. Рим не за один день будувався. Кримськотатарську, дай Бог, ми не будемо відновлювати, як іврит відновлювали. І сподіваюся, що вона не буде в такому жахливому стані, в якому перебуває караїмська чи кримчацька мова, наприклад.
Що вам відомо про ситуацію з кримськотатарською мовою в Криму? Пригнічують розвиток?
Звісно, пригнічують, тому що сусідка-терористка дуже любить це робити не тільки з кримськими татарами. Наша мова вже в Червоній книзі, вона на межі зникнення. Понад 70% кримських татар не розмовляють кримськотатарською. Вони вважають, що розмовляють, хоча насправді це так не є. Користуватися двома-трьома побутовими реченнями – це не знати мову. Знати мову – це трошки більше зусиль. І це все, на жаль, рука сусідки-терористки Росії. Ситуація в Криму з того, що я спостерігаю, пригнічується ще більше. Кримськотатарські школи закриваються. Кримськотатарську мову антипопуляризують, роблять її абсолютно непотрібною. Я можу сказати на прикладі своїх численних племінників і племінниць, які просто не бачать інтересу і не мають зацікавленості у вивченні рідної мови. Вони не бачать перспектив, що з цим робити. Зрозуміти, що це частина твоєї ідентичності, це треба зберегти, цим треба користуватися самому і зберегти для нащадків – це вже самосвідомість.
Вивчення будь-якої мови не може бути повноцінним без вивчення історії, культури, мови народу якого ви вчите. Так само і кримськотатарську. Я мушу все пояснювати, чому саме ми пишемо латинкою, чому латинка краще, ніж кирилиця, купа культурних та історичних аспектів. Під час вивчення кримськотатарської мови учень або учениця відкриває цілий світ. Вона знайомиться з нашої точки зору єдиноправильної з нашою культурою, історією, звідки ми, хто ми є, чого ми прагнемо.
