Михайло Відейко та Ольга Вернигоренко у студії Радіо Культура
Дуже велика різниця між тим, що написано в українській версії і в російській
Прокоментуйте цю історію, будь ласка…
Я з деякими ямниками знайомий особисто, бо брав участь у розкопках курганів. Кваліфіковані кадри є в Україні, які займаються цією культурою, бо цих пам'яток багато. Я чув цифру, що в Україні розкопали близько 10 000 поховань ямників. В одному кургані може бути не одне поховання, а багато. Археологічно вони вивчені в Україні чудово. З точки зору зразків для досліджень Україна – це клондайк. У Wall Street Journal оприлюднили пресреліз, сконструйований на основі двох статей, опублікованих у Nature – найпрестижнішому журналі наукового світу. Це дослідження на стику двох дисциплін: суспільних і природничих наук. Там мікробіологія, яка займається ДНК-студіями. І археологія – суспільна наука, яка цих ямників і вивчає. У 2021 році був один великий проєкт, в якому Гарвард і інші організації, які проводять генетичні дослідження дуже поважні з відповідним обладнанням, з дуже кваліфікованими кадрами, почали дослідження теми походження ямної культури і всього, що довкола неї, у регіоні між Волгою і Центральною Європою. Це був інтернаціональний проєкт. Вчені з Росії, України, Болгарії, Румунії, Угорщини, Словаччини, Чехії і Польщі. Те, що вкладено у цей проєкт – близько 30 млн доларів на дослідження. У Nature є дві статті. Одна написана на матеріалах і вченими з України, Польщі, Румунії та інших місць. А під другою половина прізвищ – росіяни. Є пять угорців, один словак і пара поляків. Ця стаття підписана ще й прізвищем шефа проєкту Райха.
"Ми дізналися багато цікавого про походження не людства, а конкретних людей, які жили колись"
Як могло статися, що стаття, яка має відверто проросійські наративи, проникла до Nature?
Там відчувається керівна рука з Росії. Запущено все було звідти. Механізм працює десятиліттями і він безвідмовний. Є дуже велика різниця між тим, що написано в українській версії по результатах аналогічних досліджень, і в російській. У російській абстракт (анотація – ред) у півтора рази довший. Коли почали дивитися зразки, які використані у російській статті, то дехто з колег почав чухати потилицю, бо вони знають, що отримати реально ці кістки можна було лише зі згоди відповідного відділу контори з Лубянки. І тут усе починає ставати на свої місця. Було все перед публікацією української статті: і шантаж іноземних колег, і розбиралися… Залякати працівників якогось музею... Їм українська публікація була, як кістка в горлі. На відміну від заангажованого абстракта, в українській версії просто розбиралися, а що ми нового дізналися, провівши ці дослідження? Завдяки цьому проєкту всього 81 зразок, врахований у цій статті. Вирішити долю людства навіть на 200-х ДНК зразках нереально. Навіть якщо їх буде тисячі… Ми дізнаємося історію конкретних людей в конкретний час: хто кому родич. Це спрацювало на ямниках і на тих, хто з ними був. І тут ми дізнались багато цікавого про походження не людства, а конкретних людей, які жили колись і були такого-то року до нашої ери в діапазоні від шести з гаком тисяч років тому до чотирьох з чимось, упродовж двох-чотирьох тисячоліть, поховані в могильниках, в курганах або їх кістки були випадково знайдені під час розкопок будівель, які жили кожен у свій час конкретний. А далі вже йде систематизація цих результатів, співвіднесення цього з археологією і спроба визначити, а що б це могло значити? Ми намагаємося з цих цеглинок збудувати якусь історію. А вдалося збудувати дуже цікаво. Дослідження показали, що приблизно в період п'ятого тисячоліття до нашої ери – це за 2000 років до будівництва єгипетських пірамід – в степу жили люди. Вдалося з'ясувати їх походження. Була купа людей, які займалися торгівлею та обміном. На території сучасної Одещини з'являються хлопці, які примандрували із Північного Кавказу. Є також хлопці з Волги. З іншого боку живуть люди, які там жили і раніше. Європа заселена гомосапіенсами близько 40 000 років тому. Десь поруч живуть трипільці. Вони зустрічаються. У цьому дослідженні показано, що близько 4 600-500 років до нашої ери така ситуація була на Одещині. Це знахідки з поховань одного чи кількох могильників. А чому ми знаємо, що з Кавказу? Бо були дослідження могильників і на Кавказі, були дослідження могильників на Волзі, ми це все складаємо і є ось така генетика. Не всі вони відправилися на Одещину. Їх занесло на Дніпропетровщину і на Запоріжжя. І тут вони теж зустрічаються із місцевими. Приходять до них хлопці з Кавказу і починається нове життя. До них прибиваються трипільці. У тих хлопців, які жили у степах українських і тих, що жили в європейських лісах, спільні предки – ті, хто прийшов сюди полювати колись на мамонтів. Та популяція, яку називають Ямною культурою в Україні, дуже за походженням різноманітна. І там у родоводі, як у більшості сучасних українців, є представники різних племен, кланів. Ми тут граємося з 80 зразками, а там на піку трипільської культури все населення України, якщо досягало півмільйона, то це було велике свято. У племен, тих, кого потім будуть називати ямниками – поховання нечисленні в курганах на півдні України – і у тих, хто живе в лісі, спільні предки. У чому цікавість українських матеріалів? Вони якраз дозволяють розплутати клубочок, хто кому родич. І козирі є в Україні, бо ключовий ген, який є у всіх ямників: його знайшли в зубі дитини. А цей зуб знайшли на поселенні Михайлівка – Херсонщина. Коли отримали перший результат, генетику, то з'ясувалося, що епіцентр Ямної у нас Херсонщина, а ніяка не Волга.
Ямна культура на Одещині та Ямна культура на Кубані – це дві різні речі
А коли вперше і хто в Україні відкрив Ямну культуру?
В Україні кургани з похованнями Ямної культури почали копати у XIX ст. Масово. Колеги в Миронівському районі розкопали курган Ямної культури. Але в ямі не було ямника, а була пляшка з візитівками та запискою. Візитівки були шановної професури, що пан такий-то приїхали, розкопали цю могилу, але ніц, крім кісток, не знайшли. Таке послання було. Ямника розкопали і все. Сама назва "Ямна культура" з'явилася завдяки археологу Городцову. Він систематизував матеріали з розкопок, переважно з України. Спостеріг, що є поховання в ямах, є у катакомбах – шахта і до неї підбій, а є поховання у дерев'яних або кам'яних конструкціях. Ті, що в ямах – найдавніші, потім ідуть катакомби, а потім зруби – ямна катакомбна зруба. Так він виділив три археологічні культури і вже все XX ст цією термінологією люди користуються. Тільки в Україні 10 000 ямників викопали. 5 000 катакомбників.
Ямна культура на Одещині і Ямна культура на Кубані – це дві різні речі. Є курган, якщо зберігся і не розграбували. І є могила у вигляді ями. І от головне – яма. Може бути навіть без кістяка, бо або кістки розчиняються, або взагалі там кенотаф – символічний поховок і нема скелета померлого. І це плюс-мінус для всіх ямників єдине. Найголовніший нюанс – який посуд знаходять там. Виявляється, що на кожній території свій посуд. Почали виділяти всередині Ямної культури окремі археологічні культури. В Україні є буджацька Ямна культура. Вона є в Україні, трохи в Молдові, десь в Румунію заходить. У болгар свій варіант, навіть в мадярів є Ямна культура. Є регіональне забарвлення дуже цікаве. Антропологи, які міряють черепи, показують, що вони мають фізичний тип різний. І археологи почали виділяти Ямні археологічні культури. І в певний момент з'явилася ідея: а може ми взагалі не про один народ говоримо? А як так може статися, що у різних людей один поховальний звичай? Бо більшість Європи – християни. Люди розмовляють різними мовами, але від Австралії до Європи небіжчиків будуть ховати в ямі.
Що можна взяти таке в руки і відразу відчути, що це Ямна культура?
Зі знахідками дуже складно. Видно, що народ жив просто. Це кочовики або пастухи зі степів. У них були вози. Найдавніші степові вози – це у них і у катакомбників. В катакомбній культурі вози, які використовували для транспортування чогось. Зараз відомо кілька сотень вже цих знахідок. Вони десь починаються близько 4900-4800 років тому, тобто третє тисячоліття до нашої ери. Є в них трохи металу, срібло є, золото в похованнях. Це прикраси. Вони свідчать, що в цьому суспільстві існував поділ по рангах. Найцікавіші знахідки – спіральки для плетіння волосся. Вони є золоті, срібні, бронзові і дерев'яні. У цьому суспільстві було майнове суспільне розшарування. Чітка вертикаль влади, побудована на племінному рівні. Якщо існує локальний варіант, то це явно плем'я або союз племен, створений для оборони від сусідів. Причому від таких же ямників або катакомбників. Є дослідження, які фіксують ворожнечу між цими племенами. Бо у кістяках знаходять вістря стріл. Видно, що були ямники, а потім з'являються поховання катакомбників. У катакомбників еліта красива з металом. А ямники всі голі, як церковні миші, в стані завойованого народу. Для катакомб є реконструкція, що на піку в усіх степах їх жило максимум 35 000. Чого не вистачає у похованнях ямників – зброї. В епоху ямної культури і катакомбної головні осередки виробництва металевої зброї знаходилися або на Донбасі, звідки ямників виселили майже одразу, або у лісовій смузі в Україні, на Поділлі. Тут був потужний металургійний центр, з якого і ямникам щось перепадало на обмін.
Наскільки вивченою є на сьогодні Ямна культура?
Настільки, наскільки це можливо за поховальними пам'ятками. Головна проблема вивчення Ямної культури, що розкопано багато кладовищ. Михайлівка – чи не єдине більш-менш розкопане поселення. Трипільську культуру вивчаємо по поселеннях, а ямників – по похованнях.
"Наше мовчання працюватиме на руку авторам усіх цих вигадок"
Якщо ми сьогодні говоримо взагалі про збереження пам'яток Ямної культури, в якому вони стані перебувають в Україні і в інших країнах?
Курганам зараз зле. Вони в усьому світі руйнуються. От звідки взялися 10 000 ямників? Це означає, що було розкопано кілька тисяч курганів. А методика розкопок курганів – на знос повністю: розрівняли – все, нема кургану. В такому стані воно і перебуває. На курганах в Україні обладнують вогневі позиції, бо в степу висота – це все. А це фактор тотального руйнування.
Зараз відбуваються руйнування музеїв. Багато дуже колекцій з розкопаного знаходилося в музеях на півдні України. Херсонський музей тотально розграбований. Добре, що всі відомості оцифровані в Києві. Є речі, які взагалі знищені тотально. У дослідженні фігурують зразки з Маріупольського могильника. Вони важливе значення мають для генези ямників, бо це горизонт доямний з п'ятого тисячоліття до нашої ери – те, що було перед ямниками. І вся колекція з розкопок Маріупольського могильника – це розкопки епохи будівництва Азовсталі. І всі матеріали за домовленістю передано у Краєзнавчий музей Маріуполя. У одній із залів були вирізки цих поховань. Вони демонструвалися, були частиною експозиції. У цей зал влетіло два танкових снаряди, випалило все. Перед війною вдалося кілька зразків передати на датування.
Є ще одна проблема – колекції в музеях на території, яка не окупована. Одна з найбільших колекцій ямників в Одесі. Там не тільки черепи, кістки – там і горщики. В Києві теж одна з найбільших колекцій знаходиться. Щось евакуйоване. Але про це треба розповідати. Бо наше мовчання буде працювати на руку авторам усіх цих вигадок. За стилем стаття написана наче штучним інтелектом. Бо пише багато і ні про що та суперечить науковим фактам. А у людей, які це викладають, не вистачає освіти, щоб проконтролювати. Ідеться про пресрелізи. Наукові статті, якщо і використовували штучний інтелект, то для систематизації відомостей та баз даних.
