ЧАЕС зі зруйнованим реактором 4-го енергоблоку, 1986 рік. Архівне фото: ЦДКФФА України імені Г.С. Пшеничного
Настанови приховати правду про Чорнобиль надходили саме з Москви
Чому, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, радянська влада так довго приховувала інформацію про це?
Причини приховування правди про 26 квітня 1986 року лежать у природі командно-адміністративної системи, яка утвердилася на українських теренах (тоді УРСР – ред.) і на 1/6 земної кулі у 1917 році. Ця система була закритою. Саме в радянські часи ніколи в пресі не повідомлялися ті чи інші аварії, які сталися чи то на шахтах, чи то на інших якихось промислових об'єктах, про падіння літаків. Це завжди була закрита інформація. І автоматично про те, що сталося в ніч на 26 квітня – це також було закритою інформацією. Радянський Союз не повідомляв ні своїм громадянам, ні за кордон про свої якісь негаразди чи біди. Радянський Союз хотів завжди показати і демонструвати перед світовою громадою, що саме тут було побудовано найсправедливіший, найдосконаліший суспільно-політичний економічний лад. Про ніякі негаразди або ж випадки нехлюйства в економіці взагалі не було за правило повідомляти.
Якщо говорити більш конкретно про саму катастрофу, про масштабний ядерний інцидент, який стався у квітні 1986 року, то була секретна інформація і атмосфера засекреченості навколо радянського ядерного комплексу. Це вважалося складовою ядерного щита і протистояння Заходу. Бо саме тоді робився в 60-х, 70-х, 80-х роках наголос на ті види озброєння, які можуть стримувати саме нібито агресивний Захід від соціалістичної держави. Тому ця засекреченість мала місце. І навіть будівництво атомних електростанцій була засекреченим. Про нього ніколи багато навіть і в пресі не повідомлялось. На відміну від будівництва гідроелектростанцій. І це також було причиною того, чому ця ситуація замовчувалася.
Якщо звертатися до архівних документів, то тут я хотів би згадати відповідний наказ голови КДБ СРСР Віктора Чебрикова, в якому за №0515 було зазначено, що "аварію на ЧАЕС саме вороги радянського ладу можуть використати для роздування антирадянської кампанії, яка може бути спрямована проти вітчизняної енергетичної складової економіки Радянського Союзу, проти соціалістичного ладу. Саме ця аварія може нас посварити з усіма у світі. І перш за все із країнами соціалістичної співдружності. Тому треба все зробити, щоб обмежити інформацію, або її урізати і не давати якихось інформативних моментів, які б могли дати можливість фахівцям та й простим пересічним громадянам зрозуміти обсяги, масштаби цієї трагедії". Спочатку хотіли приховати взагалі цю трагедію. Перші дії управління КДБ по Києву, Київській області були направлені саме на те, щоб вимкнути телефонні дзвінки саме в межах міста Прип'ять, Чорнобиль, щоб взагалі про масштаби і про саму аварію ніхто не дізнався. Друга вказівка стосувалася перлюстрації кореспонденції – перегляд листів, щоб ніхто не зміг би про це розповісти більш широкому загалу. Але коли вже про це дізналися в Швеції і в Фінляндії, коли уже на Заході з'явилася злива публікацій, що стався такий от інцидент, то тоді влада і радянські органи державної безпеки трішки змінили інформаційну пропагандистську політику стосовно трагедії в Чорнобилі.
Дещо надходило саме від Кремля, дещо від Луб'янки, де розташовується центральний апарат радянських органів державної безпеки. І місцеве республіканське вище партійне керівництво та республіканські органи держбезпеки у Києві також продукували ту чи іншу ситуацію, пов'язану на те, щоб приховати правду про Чорнобиль. Але всі настанови надходили саме з Москви. Саме Москва зі створенням оперативної групи ЦК КПРС почала бути драйвером тих чи інших вчинків, дій, які повинні були бути направлені на мінімізацію наслідків цього ядерного лиха. А республіканське керівництво було лише виконавцем тих чи інших рішень. По документах радянських органів державної безпеки складається враження, що інколи інформація, яка просочувалася або порушувалася під час тих чи інших засідань оперативної групи ЦК КПРС, доносилася Володимирові Щербицькому (тодішньому керівникові Компартії УРСР – ред.) саме у доповідних записках КДБ, що повинно було бути нонсенсом. Але КДБ УРСР вважало за потрібне інформувати першу людину в партійній ієрархії УРСР про те, що надумали, по суті, ті, хто залучені були до ліквідації Чорнобиля. Завжди партійне керівництво країни дивилося в бік Москви і чекало тих чи інших розпоряджень, наприклад евакуації міста Прип'ять. Евакуацію саме республіканський уряд міг провести того ж дня, коли стало зрозуміло масштаби руйнування четвертого реактора ЧАЕС. Але цю команду буде отримано саме з Москви після 34 годин після аварії. І тоді вже (після отримання команди) дуже швидко і оперативно вдалося евакуювати з міста енергетиків – близько 45 тисяч осіб. А щодо йодної профілактики, то міністр охорони здоров'я УРСР Романенко також чекав вказівок із центру, чи можна було доносити цю інформацію, чи можна було б інформувати людей, як себе поводити під час навали радіозагрози на території Києва? І цим просто-напросто зневажили. Ця інформація про використання йодної профілактики вже буде оприлюднена в другій декаді травня 1986 року, коли це було вже запізно.
.jpg)
Олег Бажан. Фото: Укрінформ
Перша інформація лише 28 квітня – 14 секунд у програмі "Врємя"
А яким чином стався витік інформації за кордон?
На сполох вдарила саме Швеція, яка зафіксувала підвищення рівня (радіації – ред.) на власній території. І це стало тією інформаційною бомбою, яку підхопили всі західні засоби масової інформації. Інформація про вибух на Чорнобильській АЕС з'явилася лише 28 квітня – 14 секунд у програмі "Врємя". А газетна публікація вийшла в газеті "Правда" лише 30 квітня 1986 року. У тих чи інших публікаціях писалося про героїзм ліквідаторів, але там ми не знайдемо жодної інформації про масштаби катастрофи. Була прихована інформація про причини самої аварії, відсутня інформація і статистика про променеву хворобу. Також замовчувалося про ті чи інші підрозділи, промислові підприємства, які були задіяні саме в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. З травня 1986 року почалася подвійна інформація для службового вжитку або користування для вчених, інженерів, які вивчали, як можна було б боротися із наслідками.
Показати світовій громадськості, що "так, сталася аварія, вона незначна, контрольована, ми розбираємося"…
Треба було попередити киян. Хто несе відповідальність за цей злочин – те, що не попередили – згідно з документами?
Згідно документів вище партійне керівництво України знало про ту ситуацію, в якій опинився Київ, саме на час святкування 1 травня 1986 року. Ці кроки були направлені на те, щоб показати світовій громадськості, що "так, сталася аварія, вона незначна, ми розбираємося у тій чи іншій ситуації, вона контрольована і не набула такого інциденту, що треба евакуйовувати столицю України". Михайло Горбачов (генсек ЦК КПРС – ред.) про ситуацію на Чорнобилі озвучив засобам масової інформації лише 14 травня 1986 року. Все робилося для того, щоб приховати правду про техногенну катастрофу. Питання відверто не порушувалися про евакуацію Києва. Бо боялися паніки. Коли населення не було поінформовано про ситуацію у Чорнобилі, то це призвело до панічних настроїв саме у Києві. Їхній пік припадає на 5-7 травня 1986 року, коли кияни почали вивозити своїх дітей. 9 травня всі були більш-менш вільними і можна було полишити свої робочі місця на підприємствах чи установах. КДБ повідомляв про страшенні черги біля білетних кас. Вище партійне керівництво піклувалося, щоб саме західні журналісти не прийшли до залізничного центрального вокзалу і не почали знімати білетні черги. Тому запропонувало збільшити додаткові потяги і кількість білетних кас.
Цапами-відбувайлами зробили директора ЧАЕС і головного інженера атомної електростанції
Хто відповідав за це? І чому не відповідали, наприклад, київські чиновники?
Одразу, коли сталися ці події, правоохоронні органи вирішили змістити акценти в плані розшуку винних. Спочатку КДБ розглядало саме диверсію на цьому стратегічному атомному об'єкті. Потім, що винен в цьому лише персонал станції, що причини саме експлуатації призвели до того, що стався вибух. Те, що не було прописано в регламенті, як повинні були б відбуватися випробування під час того, як четвертий реактор повинен був виходити з роботи. Тільки на цьому робилися висновки. Цапами-відбувайлами зробили директора станції і головного інженера атомної електростанції. Причиною ж Чорнобильської катастрофи були не тільки експлуатаційні чинники, але і конструкторські: був дуже недосконалий реактор РБМК 1000 і управлінські рішення вищого партійного керівництва. Ті чи інші інциденти з реактором мали місце вже на початку 1980 років. І вже тоді інженери доповідали про те, що цей реактор недосконалий, особливо система управління і захисту цього реактора, але ніхто на це не зважав. Реагувати повинен був центр – Москва. І з'ясувалося, що всі про це знали, але ніяких відповідних реакцій і висновків ніхто не робив. Це в кінцевому результаті і призвело до катастрофи.
Важливе значення у візуальному сприйнятті Чорнобильської катастрофи зробили українські кінематографісти
Коли почала просочуватися правда? Щось більше про Чорнобиль хто перший писав? Може це телевізійники, кінодокументалісти, які потрапили в зону і почали фільмувати і фіксувати?
Важливе значення у візуальному сприйнятті Чорнобильської катастрофи зробили українські кінематографісти. Володимир Шевченко саме 14 травня з'явився зі знімальною групою на майданчику Чорнобильської АЕС і впродовж 100 днів фільмував все те, що відбувалося у Чорнобилі. Завдяки йому ми маємо кадри, коли він знімав зруйнований четвертий енергоблок із гелікоптера. Офіційна преса намагалася про це писати досить скупо або зі зміщенням акцентів. Правда про масштаби і наслідки екологічної катастрофи з'явилася лише у 1990 році. В часи незалежності керівник Державного архівного управління Руслан Пиріг – перша половина 90-х років – розсекретив документи. Все працювало на те, щоб приховати цю інформацію або її подати в іншому вигляді, яка б зручна була саме керівництву Радянського Союзу.
"Чорнобиль призвів до падіння Радянського Союзу"
А коли українське телебачення долучилося до правди про цю історію?
Із 1986 року телебачення долучалося до цієї роботи. Тільки не всі матеріали або ж в урізаному вигляді з'являлися саме в той час на екранах телевізорів. Правда ширилася, але дуже в обмеженому вигляді. Бо приховати дійсно цього неможливо було. Після Прип'яті почалося відселення з 30-кілометрової зони, а це близько 160 000 осіб. Про переселенців, так званих чорнобильців, уже говорили скрізь і всюди. Тому це приховувати вже було неможливо, а треба було показати і країні, і Заходу, що ми успішно долаємо всі ці перепони, перешкоди і ліквідуємо наслідки техногенної катастрофи. Буде дана вказівка Комітету Держбезпеки збирати по всіх світах журнали, пов'язані із атомною енергетикою, з будь-якими випадками, які сталися раніше на тих чи інших атомних об'єктах Америки, як вони боролися з цими перешкодами. Бо влада не хотіла брати допомогу від США і від того наслідки були більш трагічними, ніж вони могли бути мінімізовані саме в перші місяці цієї катастрофи. Згадаємо ЗАЕС зараз, події лютого 2022 року, коли через Чорнобильську атомну електростанцію, через зону відчуження російські війська з білоруського кордону почали рухатися до Києва і рити окопи у рудому лісі. Цим самим спричинили підвищення радіоактивного фону у Чорнобильській АЕС. До атомної енергетики треба мати велику увагу. Чорнобиль призвів до падіння Радянського Союзу, бо потягнув за собою близько 18 на той час мільярдів радянських карбованців. Це дуже великий був тягар на ВВП СРСР. Чорнобиль призвів до певних трансформацій у людських головах. Після Чорнобиля люди перестали боятися КДБ. А що боятися, коли ось тут є радіоактивна загроза?! Тому людей призвело до певного збурення.
