Павло Клімкін. Фото: УНІАН
"Тет-а-тет" завжди працює у міжнародній політиці
Чи можуть ці 15 хвилин зустрічі Дональда Трампа і Володимира Зеленського у Ватикані стати проривними? Як би ви оцінили цю зустріч тет-а-тет? Адже спершу ставили третій стілець для президента Франції Макрона...
Макрона не взяли. Наскільки я розумію, Трамп хотів поспілкуватися із Зеленським саме тет-а тет. Може, це й непогано, оскільки все ж таки "тет-а-тет" завжди працює, а в міжнародній політиці ― особливо. Адже це найбільш довірливий формат. Насправді я намагаюся згадати, але не пам’ятаю, щоб міжнародні зустрічі проводили саме в соборі. Звісно, багато зустрічей було у Ватикані, але так, щоб саме в соборі поставити посередині стільці ― це особливий випадок, який увійде у світову історію міжнародних відносин, на мою думку. Якщо б були додаткові три хвилини, то я б на місці Зеленського підтягнув би ще Трампа до святого Володимира... Але зустріч, звісно, дуже симпатична.
"Зустріч у соборі ― це класна історія"
Там, до речі, зображений український тризуб, якщо хтось помітив.
Звісна річ, це для нас важлива історія ― у найважливішому католицькому соборі. Трампові було б непогано розуміти, що таке українська історія, оскільки у багатьох людей навколо нього є враження, що Україна, звісно, це круто, але є українська Україна і є така собі російська Україна, де люди розмовляють російською мовою і начебто хочуть у Росію. Думаю, вся ця інформація йде до Трампа, але він її не до кінця перетравлює. Проте сама зустріч у соборі ― це класна історія. Мені сподобалось.
Президенти України та США Володимир Зеленський і Дональд Трамп зустрілися 26 квітня у базиліці Святого Петра у Римі у кулуарах церемонії похорону Папи Римського Франциска. Фото: Офіс президента України
"Відбулася зміна тону Трампа"
Як надалі оцінювати риторику Трампа, котра пролунала після зустрічі із Зеленським, мовляв, президент США дуже розчарований, що російські ракети продовжують літати. Це просто враження від зустрічі чи він змінив свої погляди і думки?
Зміну риторики я насправді не побачив. Але відбулася зміна тону. Ця його тирада, яку він промовив на нашу адресу з розумінням, була досить симпатичною. А також прозвучала абсолютно відверта критика на адресу Путіна. Причому зверніть увагу ― він останнім часом каже саме Путін, а не Росія. Тобто Трамп добре розуміє, хто за цим стоїть і хто відповідальний. Тож цей пост ― значно симпатичніший за попередні.
Проблема полягає в тому, що Трамп дуже і дуже хоче отримати результат. Цей результат для нього важливий не тільки політично, але й особисто. Якщо я правильно порахував, то лише під час виборчої кампанії він 34 рази обіцяв закінчити нашу війну за 24 години. Потім він пояснював, що це було сказано нібито образно. Але насправді Трамп продовжує про це говорити, причому наголошує, що не просто він, а тільки він може закінчити цю війну. І значна частина світу мірятиме Трампа саме за тим, чи зможе він виконати цю свою обіцянку, чи ні. Усе решта, скажімо, наїзди на Гренландію і Канаду ― це вже така собі історія. А от чи зможе він досягти результату тут, у війні, це буде для нього точка неповернення. Якщо не зможе, то робота у зовнішній політиці буде для нього досить проблематичною, і він це прекрасно розуміє.
"Трамп ганяє на "американських гірках", а Путін вдається до "російської рулетки"
Ви слушно згадали, що Трамп дедалі частіше почав апелювати саме до Путіна. Ще одна із заяв звучить так: "Я хочу, щоб Путін припинив стріляти, сів за стіл переговорів та уклав угоду. У нас вже є основа для домовленості. Треба її укласти і повернутися до нормального життя". Що, станом на сьогодні, є цією основою для домовленості та чому Трамп все-таки вірить, що Путін сідатиме за стіл перемовин? Ми вже почули 28 квітня, що Путін оголосив "перемир’я" до 80-річчя перемоги у Другій світовій війні.
Звісно, Трамп ганяє на американських гірках і вважає, що це його сильна сторона ― непередбачуваність і непослідовність. Він навіть відверто про це говорить. А Путін вдається до "російської рулетки", починає говорити про припинення вогню і теж демонструє непослідовність, яка вже починає дратувати і самого Трампа. Щодо змісту, це ж не остаточна історія. Трамп заходить із "наїздів", у яких для нас звучать речі не просто неприйнятні. Вони і геополітично, і юридично, й емоційно для нас неприйнятні. Я зараз кажу про Крим та бажання Трампа визнати його окупацію. Оскільки це призведе до шалених проблем для всієї Європи та світу, адже це найбільш сумний приклад за останні 80 років світової історії. У такий спосіб Трамп зробить Захід розколотим на дві частини: ті, хто ще дотримується принципів, та ті, хто не бажає їх дотримуватися. Насправді чогось від Дональда Трампа ― який каже, що Гренландія йому подобається, а може ми й Канаду обіймемо дуже-дуже міцно ― очікувати не доводиться. Але випадок із визнанням (окупації Криму ― ред.) може стати поштовхом для найпотужнішого перезавантаження в історії світу. Тут ми маємо з нашими партнерами, і не лише з ними, думати. Дивіться, китайці ж нічого не визнали і не визнають, хоча вони допомагають Росії. Наскільки ми знаємо, вони не постачають летальної зброї, але постачають необхідні матеріали. Уявіть теоретично, що Трамп бере свій черговий указ і підписує визнання окупації Криму. Що ми будемо робити з такими Штатами і таким Трампом? Термінове розірвання дипломатичних відносин? Нам американці потрібні, але ж і для американців це буде визнанням фундаментальної слабкості. Зараз люди намагаються пояснити все це Трампу. Подивимося, як це буде у найближчій перспективі.
Що стосується НАТО, будь-яка позиція про Альянс є політичною. Ми знаємо позицію Трампа, який буде обіцяти Путіну (невступ України в НАТО ― ред.). Але Путін також розуміє, що ніяких гарантій він не отримає, і намагатиметься одержати якусь заяву. Але ж заяви в історії міжнародних відносин ― непевна тема. Тому для нас фундаментальне питання навколо всіх цих рухів поділяється на два життєво важливих питання, за які ми маємо боротися руками, ногами і зубами. Це ― статус окупованих територій та неможливість припинення безпекової допомоги з боку наших партнерів. Зброя, розвідка, логістика, усе те, що робить нас сильними. У нас є бойовий дух, але залізо, логістика, ППО та купа інших різних речей ― це те, що ми не можемо навчитися робити за рік-два-три. Це шалені гроші й десятки років.
Чи можемо ми розраховувати на Сполучені Штати у цьому питанні? Адже не минуло і двох місяців, як нам призупиняли обмін розвідданими. Історія ж може повторитися.
Може повторитися. Але зверніть увагу, що у Штатів це один із важелів, який вони застосовують не лише щодо нас, на жаль. Пригадаймо Афганістан, коли американці призупиняли розвідувальні дані та постачання зброї. Усі ці історії насправді відомі.
Як на мене, говорити про будь-яке стале припинення вогню слід з дуже простого пункту, а саме: як американці гарантують нам продовження підтримки? Яким чином вони разом із європейцями будуть координувати це питання? Це ― питання номер один у сенсі нашої безпекової співпраці. Наскільки я розумію, Трамп до цього відкритий. Він не дуже хоче давати зброю безкоштовно. У фан-клубі республіканців багато таких, що готові продавати зброю, але не готові давати її як донати. Це неприємно, але із цим ми можемо впоратися. Як на мене, це не просто червона лінія, а це те, на що ми ніколи не можемо погодитися. Наші Сили оборони повинні бути такими, як ми хочемо, і з такою підтримкою від наших партнерів, яку ми очікуємо. Для мене це хоч і не гарантії безпеки, але засіб необхідного стримування Путіна. І це найважливіше.
"Трамп починає нервувати і дратуватися"
Щодо оголошення нового "перемир’я" від Путіна на 9 травня. У Білому домі зазначили, що Трамп хоче побачити постійне припинення вогню. Так само в МЗС України зазначили, що ми готові підтримати тривале, надійне і повне припинення вогню, а не лише для параду на Красний площі в Москві 9 травня. Чим мотивований цей крок Путіна? Мовляв, "я рухаюся до перемир’я"?
По-перше, Путін хоче показати, що у нього ініціатива. Для нього це дуже важливо, це сигнал американцям і європейцям. Але сигнал не особливий, оскільки на супутникові знімки дивляться всі. Тобто все це балаканина, яка нам відома. По-друге, Трамп починає нервувати і дратуватися. Для нього критично важливо отримати результат до початку літа. Якщо результату не буде ще кілька тижнів, то його почнуть запитувати, а які ж нові терміни? І на це йому доведеться відповідати. Більше того, Трамп хоче перезавантажити відносини з Путіним. І це йому потрібно не тому, що він Путіна дуже любить, а є стратегічні питання ― стратегічні озброєння, Близький Схід та інші аспекти. І ми тут маємо чесно сказати, що Трамп дуже обмежено використовує важелі впливу на Путіна. Але важелі у нього є. Подивіться на російський економічний потенціал, який відчуває сильний вплив санкцій. У Штатах ці важелі добре розуміють, але наразі не використовують.
"Ця зустріч доволі вчасно відбулася"
А в яку категорію емоцій та практичних дій може перерости це роздратування Трампа?
Трампа іноді потрібно дешифрувати з допомогою штучного інтелекту. А якщо серйозно, то Трамп знає нас поверхово, без деталей. Він не знає нашої історії, багатьох аспектів. Він чує, що передають від Путіна, що ось це можливо, а це неможливо, і каже: ну добре, намагаємось тиснути. І тут дуже важливі якісь людські контакти. Щоб не тільки Путін накручував спеціального посланника Трампа Віткоффа, а щоб і ми пояснювали. І тому зустріч у соборі, з якої ми почали, це насправді можливість, хоч і коротка, але якось поговорити "понятійно". Щоб розуміти одне одного, розуміти, про ще йдеться та які в кого ставки. Тому ця зустріч доволі вчасно відбулася.
Читайте також: Трамп критикує Росію. Семенюк про підсумки "знакової зустрічі" президентів України та США
