Ілюстративне фото: АР
Україна входить в десятку найбільш розвинених держав щодо блокчейн-технологій і криптофінансів
Верховна Рада у першому читанні підтримала легалізацію ринку віртуальних активів. Що він вносить, змінює, як зміниться до другого читання, якщо є проблемні або суперечливі моменти? Що він намагається змінити?
Він не змінює, скоріше запроваджує. В нас до цього віртуальні активи – криптофінанси різні, криптомонети, токени – перебували в сірій зоні. Вони насправді існують. Україна входить в десятку найбільш розвинених країн в сенсі блокчейн-технологій і криптофінансів. Але воно все існує за межами державного регулювання українського. І держава хотіла, постійно намагалася щось придумати щодо цього регулювання. Нарешті вони почали цим займатися предметно.
Усе почалося з блокчейну. Це така штука, спосіб зберігання цифрової інформації на якихось серверах, сайтах, комп'ютерах, мобільних телефонах. Сенс полягає в тому, що ця інформація зберігається в блоках, тому і блокчейн. Для того, щоб цю інформацію не можна було спотворити, фальшувати, підмінити, це робиться за допомогою двох основних правил:
1. Ця інформація розповсюджена на дуже великі кількості незалежних точок зберігання, тобто величезна кількість комп'ютерів у світі може підтримувати якийсь блокчейн.
2. Кожний з цих блоків зв'язаний з двома ще, тобто з попереднім і подальшим. І оскільки ці блоки зберігаються в різних місцях і ці мітки про зв'язок і такі собі цифрові пломби розташовані на сусідніх блоках, то якщо хтось спробує на своєму комп'ютері спотворити один блок, то система ця проігнорує цей сфальшований блок, тому що є його копії різні на інших комп'ютерах. І в них ці цифрові пломби (кажу для простоти) залишаться в первісному вигляді не сфальшованими. Тому ця штука гарантує дуже якісне зберігання і стійкість до спроб фальшування, знищення і тому подібне.
Але для того, щоб ці комп'ютери грали в цю гру, їх власники витрачали кошти на ці комп'ютери, на електроенергію, підтримку, їх потрібно було чимось заохочувати. Придумали для цього криптомонети. Ти зберігаєш, працюєш, в себе створюєш ці штуки, генеруєш нові блоки, тобі за це винагорода. І от першим способом винагороди була монета Bitcoin, найбільш популярна. Вона більше ніж половину капіталізації всього крипторинку зараз становить, це монстр. Є поменше. І потім ці монети почали жити своїм життям. Люди вирішили, що можна в них вкладатися, можна ними навіть розраховуватись. Вони міняють свій курс відповідно до ринкових умов. І далі все це котиться так приблизно років 14.
"Я впевнений, що це не дуже вузький кейс"
Питання до легалізації крипторинку: як це працювало, які законодавчі механізми взагалі мали можливість працювати в таких ситуаціях і як це може стосуватися всіх українців, чи це досить вузький кейс, вузький сегмент? Як до цього ставитися, як це зараз оцінювати?
Я впевнений, що це не дуже вузький кейс. І цифри, відомі від чиновників, бо вони їх декларують. А скільки звичайних українців, які не повинні декларувати, як чиновники це роблять на сайті Нацагенції із запобігання корупції?! Я думаю, значно більше. Багато держав мають біткоїни не тому, що вони в них вкладали, а тому, що конфісковували активи злодіїв. В Україні, принаймні, держава саме так володіє. До того, як в Україні почалося регулювання, і до того, як воно почалось в усіх країнах, все це існувало в зоні суцільної анархії. І саме з цієї причини цей ринок, ці технології розвивались настільки жваво, тому що ніхто не обмежував і воно все якось котилося. Поки цим займалися переважно люди, які дуже люблять щось нове, технологічне, а таких у нас в світі не дуже багато, воно не дуже людей цікавило. Коли вся ця штука почала розповсюджуватись, коли почалась реклама вкладень в криптоактиви…
Наскільки це популярно в Україні, свідчить те, що у багатьох волонтерів і фондів є в реквізитах не тільки картки українських банків, але ще і криптогаманці. Людей, які вкладалися в це, використовували це, приваблювали дві речі: певна анонімність і знаходження за межами держави. В Україні свого часу навіть намагалися запустити можливість в кав'ярні розплатитися криптою за каву. Було і таке. Але держави, коли все це побачили, що воно почало зростати – Україна в цьому сенсі більш-менш рухається в цьому ж напрямку – сказали, що все ж таки має бути регулювання. Все ж таки ті платформи, які забезпечують обмін одних криптовалют на інші, обмін криптовалюти на звичайні гроші, звичайних грошей на криптовалюти, мають знаходитись під регулюванням певних державних установ, вони мають звітувати, мають легалізуватись.
Олександр Крамаренко. Фото: facebook
Якщо це не контролює держава, то починаються дуже широкі можливості для ухилення від податків, відмивання брудних коштів
У саму крипту все одно держава зайти не може в силу природи самої крипти, її анонімності, блокчейна і технологічності. Але на стиках з традиційними фінансами, зі звичайними, звичними нам грошима, держава може ставити шлюзи.
Ви розумієте правильно з точки зору, що держава намагається найбільш щільно контролювати моменти, де йде переведення грошей звичайних – гривень, доларів, євро, йен – в крипту і назад. Це дійсно дуже важливо, тому що якщо це не контролює держава, то починаються дуже широкі можливості для ухилення від податків, відмивання брудних коштів. Але держави намагаються все ж таки зазирати на організовані платформи, де відбувається обмін, інвестування, ще якісь операції. Вони намагаються це робити. І більшість криптомонет, біткоін зокрема, достатньо прозорий. Там видно, які операції з якими гаманцями відбуваються. По біткоіну, по його блокчейну, навіть існують спеціальні сайти, де можна це відслідковувати. Інша історія, що далі потрібно ту назву криптогаманця конкретного. Там набір дуже довгий, кілька десятків цифр і літер латиницею. Кому цей гаманець належить? Розумієте? Його операції видно, але не дуже видно і зрозуміло, хто ж за цими цифрами стоїть? Держави намагаються цю історію дуже сильно контролювати, щоб не було паралельного обігу криптомонет в ролі платіжних засобів, щоб не можна було платити криптою за наркотики, незаконний обіг зброї. Проте існували так звані анонімні монети, де неможливо було відслідкувати операції між гаманцями. І ось саме ці криптомонети вимагали від легальних офіційних платформ, криптобірж держави, щоб вони відмовлялись від операції з ними. Було кілька таких монет ще років сім-вісім тому, їх всі вилучили з великих бірж і криптоплатформ, які надають послуги обміну і переведення криптомонет.
"Слово "зарегулювати" тут не дуже доречне"
Регулювання цього ринку. Наскільки держави зараз глибоко увійшли в процес регулювання, контролю чи якихось можливостей. Які держави зараз найбільше змогли якось зарегулювати цей ринок, чи це дуже складно зробити?
Слово "зарегулювати" тут не дуже доречне. Можна регулювати якісно. Яка мета регулювання? Щоб не було шахрайств, не використовували для відмивання брудних коштів і щоб не було білокоммерцевих зловживань. Є абсолютно легальні способи недоброчесної поведінки інвестиційних керуючих, через які клієнти недоотримують свої прибутки. Щоб трьох цих речей не було, має все відбуватися. Не потрібно надто жорстко регулювати, бо це вб'є цю всю ситуацію. Але насправді не вб'є, а виведе в тінь, бо крипта має для цього просто найширші можливості. З іншого боку, крипторинок реально зацікавлений в тому, щоб було регулювання, щоб воно існувало. Чому? Коли в Штатах ринок досягнув того, щоб почали визнавати великі інвестиційні фонди, які вкладають в крипту, то на цей ринок почали йти гроші дрібних інвесторів та інвестиційних фондів, пенсійних фондів. Значно розширилось коло людей і установ, які готові туди вкладати кошти. Ті, хто заробляють на крипті, як професіонали, ті, хто надають послуги, які обслуговують все це, хто сидить "під капотом", зацікавлені в тому, щоб це було схвалено державою і щоб інституційним інвесторам, дрібним інвесторам дозволили вкладати ці кошти. І тут є тонкий баланс, навколо якого все буде відбуватися і в Україні щодо другого читання, подальших змін цього законопроєкту. Найбільш якісне регулювання в Штатах, Сінгапурі, Великій Британії. Регулювання, яке в Європі, на яке посилаються наші законотворці, не є оптимальним, воно надто жорстке. І там є дуже багато питань щодо того, наскільки воно зможе стимулювати розвиток цього ринку. Якщо мета стоїть в тому, щоб його заморозити, ми не побачимо десятків, сотень мільярдів доларів інвестицій в цю сферу в Україні. І ми побачимо те, що люди, які активно користувалися криптою, будуть продовжувати це робити, але за межами регульованого поля української держави.
"Оці 23% на дохід, отриманий за рік – це якась "шляпа"
Куди цей законопроєкт насправді нас приведе? Які метаморфози з ним можуть статися до другого читання, чи він десь гулятиме, допоки курс біткоїна ростиме?
Я очікую, що щось зроблять з оподаткуванням, бо та модель оподаткування, яка запропонована, абсолютно неприйнятна. Вона дискримінує, порівняно з інвестиціями в цінні папери, інвестиції в криптовалюту. Тобто оці 23% на дохід, отриманий за рік – це якась "шляпа". Крім того, там є перехідний період. Вони кажуть: "Вам один рік перехідного періоду". Мається на увазі, що ці 23% – це буде на різницю між грошима, які людина отримала від продажу криптоактивів впродовж року і сумою, яку ця людина вклала в криптоактиви. Якщо людина рік протримала і продала, вона отримає 23%, що суттєво перевищує дохідність в більшість років. Тут повністю вбивається якийсь економічний сенс вкладення. На перехідний період, на один рік, вони пропонують 10%. 23%, я мав на увазі, 18 подохідного, 5% військового збору. На перехідний період пропонують 5 – подохідного, 5 – військового збору, 10% на все те, що людина купила колись і продасть в поточному році. Це також шляпа, тому що незрозуміло, чому людина має платити за те, що вона вже сплатила податки, заробила гроші, колись купила криптоактиви, вклала і її ще раз обкладуть 10%. Дуже дивна історія. Це по-перше.
Хто буде регулювати?
По-друге – регуляція. Хто буде регулювати? Там дуже дивна норма, що регулятора визначає Кабмін. Це неправильно. Це означає, що цей регулятор буде в цьому сенсі залежати від Кабміну. Поки там не зрозуміло, хто буде регулятором, скоріше за все це буде Національний банк. І про це каже і голова податкового комітету ВР Данило Гетманцев. В українських умовах це ідеальне рішення, в світі є різні моделі. В Штатах цим опікуються дві установи державні, які регулюють дві ключові частини ринку цінних паперів. В деяких інших країнах, достатньо розвинених в сенсі регулювання і криптоекономіки, є спеціальні органи, яким передано це. Там може бути орган, який наглядає за фінансовими установами, регулює і банки, і крипту. В Україні найбільш спроможний щодо нагляду Національний банк. Позиція, яку озвучив Андрій Пишний, дуже проста: має бути звітність, регулювання і криптовалюта не має бути засобам платежу.
УКРАЇНСЬКЕ РАДІО ― ВІДКРИТИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ДИСКУСІЙ. ПРЕДСТАВНИКИ ВЛАДИ ТАКОЖ МОЖУТЬ ВИСЛОВИТИ СВОЮ ДУМКУ ЩОДО ОЗНАЧЕНИХ ПІД ЧАС РОЗМОВИ ІЗ ОГЛЯДАЧЕМ АГЕНЦІЇ "ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА" ОЛЕКСАНДРОМ КРАМАРЕНКОМ ПИТАНЬ.
