Олександр Сирський. Фото: facebook/CinCAFofUkraine
"Обопільна заміна"
Заяви Михайла Федорова після відставки з посади міністра оборони і заяви Сирського як тоді ще головкома ЗСУ.
Суперечності, які були між головкомом ЗСУ Олександром Сирським і міністром оборони Михайлом Федоровим не є вигаданими. Їх усі, наскільки я розумію, довгий час чули на засіданнях Ставки. І оскільки вони вже вихлюпнулися в публічну площину, то відповідно дуже малоймовірно відтворення старої конфігурації. Тим більше, що це і не в стилі президента Зеленського – робити кроки назад.
Отже, ми можемо отримати і нового головкома, і нового міністра оборони.
Буде обопільна заміна. Бо якщо один із двох залишався б, то відповідно буде складатися враження перемоги однієї зі сторін, а це не є хороший сигнал, скажімо так. Тому я підозрюю, що президент Зеленський зараз шукає таку форму балансу, яка би, в принципі, відображала розуміння того, що баланс має бути відтворений просто на інших, можливо, засадах, з іншими дійовими особами. Будуть нові виконавці на цих двох ключових посадах.
"Такі зустрічі із командирами не є типовими для політичного керівництва країни"
Ми бачимо, що президент Зеленський кілька днів поспіль проводив консультації із військовими, з командирами, з генералами, з людьми, які, як то кажуть, не за словами знають, що таке війна, проводили надскладні бої, надскладні операції. Ось ці консультації, ці розмови — це радше пошук думок, пошук позиції, формування розуміння, взагалі, що зараз думають у війську на відповідних рівнях, чи все-таки це варто розглядати як певною мірою співбесіди з потенційними кандидатами, і, можливо, серед тих, з ким зустрічався Зеленський, і може бути наступний головком?
Знаєте, я гадаю, що для президента будь-яка розмова із ключовими фігурами — це завжди потенційна співбесіда. Тобто він завжди оцінює людей з точки зору можливого їхнього кар'єрного просування, можливої ротації, наближення до себе певних людей. Я думаю, що це елемент присутній, але в даному випадку дуже важливим є також і вислухати. Можливо, це виглядає як випускання пари, але це той момент, коли командувачі, військові різних рівнів можуть дійсно донести президенту те, що вважають правдою. Тому що ми розуміємо, що є дуже серйозні підозри щодо того, що правда не завжди заохочується. І лише в деяких історичних моментах складається ситуація так, що навпаки, є запит на правдиву інформацію. І я думаю, що це великий такий момент, шанс для командирів в прямому діалозі з президентом цю правду донести. Тим більше, що такі зустрічі із командирами не тільки найвищої ланки не є типовими для політичного керівництва країни, і тому це важливий символічний крок у бік саме, скажімо, великої групи керівників Збройних Сил вищого і середнього рівня.
Згадали ви, до речі, про оцей конфлікт між Сирським і Федоровим. Я думаю, що і наші слухачі або чули, або, можливо, й читали цю колонку для "Мілітарного", яку написав Сирський, і серед іншого там ідеться, цитую: "Для мене було несподіванкою дізнатися, що в нас із паном міністром був конфлікт". Водночас дещо пізніше він пише: "Україна більша за Федорова, Сирського і будь-кого з нас". Те, що були, ну, скажімо так, певні різні бачення тих чи інших ситуацій або вирішення проблем — це, напевно, нормально. Але це все переросло в ось таке протистояння, викликавши протест пересічних людей.
У нашій демократичній системі — а вона таки демократична, попри все, попри навіть воєнний стан — суспільство через протести посилає владі певний сигнал, сигнал про те, що не все йде добре, про те, що є певна неправота чи несправедливість з боку влади. Це не означає, що влада буде дотримуватися буквально вимог протестувальників, цього ніколи не буває, в цьому немає і потреби. Але вона має проявити чутливість і дати відповідь, не ігноруючи, не знецінюючи тих людей, які виявляють свою громадянську позицію. І я думаю, що зараз той момент, коли все-таки влада шукає таку форму відповіді, яка значною мірою зможе задовольнити значну частину тих людей, які виходили на протести.
"Ситуація складніша, ніж пошук заміни Сирському"
Окремо я хотів би згадати, знову ж таки, про зустрічі президента Зеленського із військовими командирами. Раніше, очевидно, ми не бачили, щоб перед призначенням когось проводилося аж настільки багато зустрічей. Можливо, так і було, але вони були непублічними. Про що свідчить така кількість перемовин президента саме з військовими?
Я не став би зосереджуватися винятково на фігурі головкома. Багато інших ключових для держави посад зараз вакантні. Й створена ситуація певного вакууму через те, що фактично ми маємо справу з досить докорінною зміною усієї конфігурації в уряді. І на сьогоднішній день у нас немає повноцінних керівників. Там і, власне, розумієте, десь опинився колишній міністр внутрішніх справ Клименко поза справами, йому теж шукають якесь місце. Потім є порожня, власне, а й СБУ, там де керівник зараз виконує тимчасово обов'язки міністра оборони, а що в СБУ — теж без повноцінного керівництва.
Служба зовнішньої розвідки, можемо ще згадати сюди ж, так.
Так. Тому у нас ситуація складніша, ніж лише пошук заміни Сирському. Це не є основне, тобто, насправді, ідеться про пошук нового балансу, а не лише про заміну однієї фігури. Йдеться про пошук балансу, який би міг залишити систему функціональною і водночас підконтрольною президенту. Тобто от це, власне, його основне завдання, яке він виконує, і він не хотів це вирішувати поспіхом. Тому він, можливо, як нам здавалася, затягував оцей процес перемовин, розмов із офіцерами, генералами і не поспішав із рішеннями. Йому, ймовірно, потрібен був час, щоб таке рішення ухвалити.
Олександр Сушко. Фото: Facebook
Подальша доля Федорова
Яка подальша доля Федорова? Буквально напередодні було багато повідомлень про те, що нібито пропонували йому посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони, що він відмовився від цієї посади. Як ви бачите долю Федорова далі? Пригадаємо його брифінг після того, як він вийшов до людей і, знову ж таки, багато інформації цікавої розповів. Він все одно залишається, скажімо так, вірним президентові. Попри всі моменти, він наголошував, що "я 7 років у команді президента", та й за ці роки навряд чи були якісь публічні скандали, я не можу пригадати, щоб Федоров якось, ну як мінімум там, в інформаційній площині, намагався якось критикувати президента чи там образити і так далі. Тож він залишатиметься в команді, але тоді постає запитання: в якому статусі?
Дивіться, Федоров не просто не критикував, він і об'єктивно за всі роки своєї роботи не створив для президента жодної репутаційної проблеми, на відміну від, мабуть, всіх інших, хто близько працював із президентом. Мабуть, це єдина фігура такого рівня наближеності. Тому він дійсно знає, що він пропонує. І останні дні він зіштовхнувся з фактом масової достатньо народної підтримки, протестів, які фактично зібралися внаслідок його відставки. Дивіться, адже ж у відставку пішов весь уряд, пішла прем'єр-міністрка, пішли віцепрем'єри, а виявилося, що тригером для суспільства є звільнення не цих навіть вищих посадових осіб, а саме міністра оборони. Це досить цікавий факт, який, мабуть принаймні для самого Федорова, він означав, досить серйозну підтримку. Він це відчув і відчув себе у сильній позиції. Він зараз, будучи, по-перше, об'єктивно, людиною, яка нічим не нашкодила президенту в своїй роботі за всі роки, по-друге, людиною, яка отримала велику народну підтримку, то він відчуває себе в сильній позиції, і він вважає можливим вимагати чогось чи очікувати тих певних конкретних рішень, не просто якесь почесне заслання... а ми знаємо, що, наприклад, на посаді секретаря РНБО людина втрачає серйозні адміністративні важелі, ця робота не є надто вагомою. І відповідно, він і не хоче, він вважає, що зараз він може пропонувати, що це до нього мають дослухатися, от, а не пропонувати йому якісь другорядні символічні ролі. І тому, можливо, мають рацію ті, хто свідчить про те, що він наполягає саме на поверненні себе до тої роботи, в якій він за пів року продемонстрував певні непогані результати.
"Реакція західних партнерів не така, як торік, але…"
І до речі, досить такі були теплі зустрічі Федорова, ну знову ж таки, ми будемо судити з огляду на ту медійну картинку, з європейськими колегами, з тим-таки міністром оборони Німеччини та іншими. До речі, про Захід. Кадрова криза в Міноборони України непокоїть Захід, там уже просили президента Зеленського розібратися з питанням, причому якомога швидше, повідомляють колеги з Financial Times. Взагалі, думка наших партнерів може пришвидшити вирішення цього питання?
Дивіться, партнери в цій ситуації не будуть аж так втручатися, як вони втручалися рік тому, коли в Україні намагалися зруйнувати систему антикорупційних органів. Тоді дійсно було ніби підважено ключові міжнародні зобов'язання України, зокрема перед Європейським Союзом. Зараз такої ситуації немає, і в принципі ситуація з призначенням нового уряду сприймається як питання внутрішнього суверенітету України. Тому ніхто не буде там щось диктувати, але дійсно, є питання в керованості й передбачуваності політики, спадкоємності. Україна, як відомо, веде переговори про вступ в ЄС, і дуже важливо, у нас знову ж таки міняються от уже за рік вдруге ключові особи на позиції на позиції ключових переговорників і відповідальних за європейську інтеграцію, а це точно не допоможе цьому процесу бути успішним. Тому, власне, занепокоєння воно в першу чергу стосується функціональної спроможності нашого уряду у високому темпі виконувати ту роботу, щодо якої уряд має свої зобов'язання.
