Чи має місце дискримінація в освітньому середовищі та як протидіяти такому явищу, розмірковували в ефірі Українського радіо в програмі "Активізація" голова Громадського об’єднання "Студена", координаторка онлайн-курсу "Недискримінаційний підхід у навчанні" Анастасія Мельниченко та співзасновниця цієї інституції Оксана Іванців.
На фото: Анастасія Мельниченко і Оксана Іванців
Анастасіє, ваша особиста мотивація займатися цією темою яка?
Анастасія Мельниченко: Питаннями дискримінації, недискримінації я займаюся дуже давно. І коли мої власні діти пішли до школи, я побачила, що вони почали стикатися з певним видом прямої чи непрямої дискримінації. Я зрозуміла, що в школі бачать лише одну модель сімїї - це повна сімяя. І моїй дитині молодшій трохи було некомфортно вчити віршики, що мама і тато разом. Я побачила, що йому ця тема дуже болюча. Чи, наприклад, дитина до мене приходить і каже, що ми вчили молитву. І я розумію, що вчили всі. Тобто відбувається певна дискримінація за віросповіданням. Я розумію як правозахисниця, що це трохи ненормально.
Як ви думаєте, з чим пов'язана ця тенденція саме в школах? Чому зараз так відбувається?
Анастасія Мельниченко: Мені здається, люди зараз не замислюються, трошки не звикли себе ставити на місце інших людей, на місце тих, хто відрізняється від якоїсь більшості. І взагалі у нас немає цієї звички враховувати інтереси меншості. Елементарне ставлення себе на позицію людей, які мають трохи інші погляди чи переконання уже б вирішило це питання.
Оксано, як довго ви вже працюєте в цій тематиці? Чому вирішили створити організацію?
Оксана Іванців: У "Студені" я відповідальна за роботу з ветеранами. Ці питання стосуються гендерної рівності, адаптації військових. У цьому сенсі і певні освітні проекти, інформаційні і правозахисні. Ми створили організацію у вересні 2015 року. У нас було дуже багато ідей. Зокрема, ми вирішили, чому б не створити організацію, яка буде втілювати наші цінності, зокрема, той образ України, який ми бачимо після Майдану.
Що все-таки за поняття "дискримінація"?
Анастасія Мельниченко: Дискримінація - це коли певна група людей, об'єднаних за якоюсь ознакою, до неї є нерівне ставлення. Тобто ця група не має такого самого доступу чи ставлення, яке має основна група.
Під час впровадження освітньої реформи Міністерством освіти, чи залишаються ще в школі ознаки дискримінації?
Анастасія Мельниченко: Зрозуміло, що це не питання одно-двох років. Мають пройти десятиріччя, поки люди прийдуть до якогось прогресивного мислення. Принаймні у Міносвіти є відкритість і готовність працювати на цю тему.
Яка аудиторія вашого онлайн-курсу?
Анастасія Мельниченко: Наш онлайн-курс насамперед створений для освітян. Коли ми його розробляли, то орієнтувалися на вчителів молодших класів. Але з часом зрозуміли, що не маємо цим обмежуватися і почали орієнтувати для освітян, задіяних в системі середньої освіти. Курс складається з 9 модулів. Зараз більше 11 тисяч людей проходять цей онлайн-курс. Він безкоштовний і наприкінці видається сертифікат.
Оксана Іванців: Цільова аудиторія курсу не тільки освітяни, але й батьки, які мають розуміти, як контролювати освітній процес, як з їхньою дитиною поводяться в школі. Навіть я б сказала, що цей курс треба переглянути кожному, щоб зрозуміти, як з повагою ставитися до іншої людини. Там подаються принципи, на яких мають будуватися всі відносини в суспільстві.
Прослухати повну версію розмови