Засідання Синоду стало несподіванкою
Засідання Синоду УПЦ (МП) — це була несподіванка для Єпископату Української православної церкви Московського патріархату, для священства. Коли почалася війна, то був якраз великий піст і говорили, що одразу після Пасхи збереться Собор. Тому від Синоду очікували рішення про Собор, який обговорить питання про відхід від Москви. Це обіцялося всім на всіх місцевих рівнях, що мовляв, почекайте з переходами до ПЦУ, скоро буде Собор і там все канонічним порядком обговорять.
Раптом Собор обіцяний не відбувається, а говориться, що просто буде зібрання мирян, де пройде обговорення цього питання. Це така комуністична практика, ніби давайте заговоримо питання. Це викликало у всіх шок.
Делегація до Вселенського патріарха від УПЦ (МП)
Обіцяли, що після посту, одразу після Пасхи, буде надіслана делегація із трьох митрополитів від Московського патріархату. Склад був відомий. Це митрополити, які мають добрі відносини і з Москвою, і з ПЦУ, і з Вселенським патріархом, вони не були помічені в будь-яких інформаційних війнах. Ці митрополити мали поїхати на "Фанар" і поставити Варфоломію три питання.
Перше питання: які були засади того, що ви реабілітували автокефальну церкву і Київський патріархат, щоб зрозуміти, чи можна єднатися з цими єпископами.
Друге питання, якою ви бачите як Вселенський патріарх майбутнє Московського патріархату в Україні, які ви нам шляхи порадите.
Третє питання: як ви ставитеся до патріарха Кирила у зв′язку з тим, що він явно впав у кілька єресей, зокрема і в маніхейська єресь, що буцімто якась територія Заходу є територією зла, а його територія Росії є територією добра. Він впав у єресь, що заперечує свободу людини і відповідно свободу у Бога, бо людина створена за образом і подобою божою. Усіх шокує ця підтримка війни, сучасного російського режиму, який уже став відвертим фашизмом. І шокують всіх явні канонічні найрізноманітніші злочини патріарха Кирила, зокрема і його війна з половиною православного світу.
На всі ці питання мали отримати вичерпні відповіді, а також гарантії того, що у разі розірвання відносин Української православної церкви Московського патріархату з Москвою, Вселенський патріарх її підтримає у цьому намаганні відійти від Москви і відіграватиме посередницьку місію, віднайдення або форм співіснування двох юрисдикцій в Україні або в тому, щоб допомогти повністю об′єднати. У Патріарха є хороший досвід, бо він свого часу в 1998 році допоміг об′єднатися болгарській церкві, де був теж розкол.
Це був би хороший спосіб зберегти обличчя і вийти із ситуації, що склалася.
Єпископат УПЦ (МП) інформаційно — на боці Росії
Якщо на 78-й день війни такий спосіб зберегти обличчя не виконується, і вони продовжують лежати під Москвою і розповідають про буцімто гоніння на них на території України, то вони беруть участь фактично в інформаційні війні Росії проти України на боці Москви.
Бо коли Путін робив свою величезну заяву про визнання так званих ДНР і ЛНР і про пояснення "спецоперації", то він говорив, що одна із причин — це гоніння на Московський патріархат в Україні. Гоніння переважно полягало у тому, що люди намагалися сказати, що давайте називати Московський патріархат Московським патріархатом. І Путін його так і назвав — "Московський патріархат в Україні". Все інше — це була свобода самовиявлення громад.
Вони (представники Московського патріархату — ред.) так нічого і не сказали, що вони проти того, щоб Путін їх ішов захищати. Вони навпаки підтримали цей путінський міф, що він іде тут воювати за якесь московське православ′я. Якщо у них московське православ′я, за яке воює Путін, будь-ласка, нехай виїжджають у Московію, вони вільні люди.
Вони все сподіваються, що такі люди, як Кирило Тимошенко (заступник Єрмака) будуть їх прикривати. Кирило Тимошенко виступає адвокатом, що не можна чіпати Московський патріархат.
Загалом я бачу, що Московський патріархат веде себе так, що треба ухвалювати рішення РНБО про заборону Московського патріархату в Україні, що всі громади і монастирі мають самовизначитися, тобто або приєднатися до Православної церкви України, що було б канонічно правильно, або сформувати власні нові органи правління.
Але вже явно, щоб без цього єпископату, який повністю себе скомпрометував або принаймні точно без цих членів Синоду, які взагалі виступили як якесь сталінське політбюро і зовсім не розуміють ні часу, ні місця, а просто воюють інформаційно на боці Росії, підтримуючи російські міфи про ситуацію, яка тут існує.
Цього не можна допускати. На таке треба негайно реагувати. Це абсолютний виклик і ляпас, зокрема і для захисників, які їх захищають, цих людей у "білих шапках".
Вважаю, що таким людям, які підтримують агресора взагалі не місце в Україні, але однозначно такі люди не мають право керувати жодною громадою православних людей в Україні.
Православні священники мають виходити з їхнього підпорядкування, мають підтримувати ініціативу про засудження патріарха Кирила. 437 священників за кілька днів підписали величезний позов до Вселенського патріарха та інших давніх патріархів, щоб засудили Кирила як колись засудили патріарха Нікона за єресь. І справді є за що засуджувати.
Вважаю, що Православна Церква України даремно мовчить. Вона мала б підтримати цей позов. Владика Євстратій, владика Єпіфаній так і не зрозуміли, що необхідно підтримати цей позов про єресь патріарха Кирила і про соборне вселенське засудження його, адже світові православні богослови кілька місяців тому підписали декларацію про "руский мір" як єресь.
Фото: news.church.ua
