Ольга Русіна. Фото: instagram.com/oleksandr.popenko
"Знайома мова уяви"
Що для дітей та підлітків підготували цього року на "Книжковому Арсеналі"?
Звичайно, що в цій програмі, оскільки у неї загальна концепція, якісь елементи є сталі. Але цього року ми стараємося завжди щось придумати новеньке й відповідне якості, потребам ринку, аудиторії, часу і фокус-темі. Бо фокус-тема кожного року своя. І програма теж трішки розкриває глибше фокус-тему. У мене вона цього року звучить, як "Знайома мова уяви". Вона про те, як книжки і дитячі, і підліткові, писання і читання, як процес, який нас супроводжує в щоденному житті, допомагають нам усім порозумітися. Бо для мене це трошки перегукується із загальною фокус-темою, яка звучить як "Все між нами – переклад". Кураторки цієї фокус-теми загальної багато розмірковують, чи існує взагалі і що робити з неперекладністю досвідів чи якихось досвідів, зав'язаних на часі, який ми переживаємо, на якихось культурних особливостях. Як в цьому шукати порозуміння і нам, всередині країни. Наприклад, Україні із західними партнерами, західними культурами, західними суспільствами, з якими ми стаємо зараз дедалі ближче. І для мене теж це поняття "Знайома мова уяви" трошки перегукується з цим. Тому що все одно я, наприклад, теж пишу для дітей та підлітків. І все одно я – доросла людина, яка пише для підлітків. В мене є якийсь свій досвід мого власного дорослішання, але він минув в зовсім інші часи. Я намагаюся зрозуміти ті досвіди, які проживають сучасні діти. Але, оскільки я не дитина, я можу наблизитись максимально, скільки можу, але я не можу прожити те зараз, що проживають вони, бо це їхній дуже персональний досвід. І для мене книжки і уява, яку задіює, з одного боку, письменник, коли створює ці історії, але також, з іншого боку, читач, коли їх сприймає – це якраз момент порозуміння. І тому в програмі це традиційно для "Книжкового Арсеналу", коли є дуже багато взаємодії різних аудиторій вікових – від молодших до старших, взаємодії з авторами безпосередньо, з художниками, ілюстраторами, музикантами. І я дуже хотіла цього року додати більше цікавих інтерактивних елементів навколо, наприклад, класичних читань із письменниками. У нас є і колажування, і майстерні зі створення героїв. Буде прекрасний майстер-клас від арт-студії "Аґрафка", який випустив книжку про перекладність і неперекладність. У них дуже гарні візуальні видання. І ми будемо з ними робити воркшоп із перекладу без слів, наприклад, як користуватися азбукою Морзе чи як закодовувати щось, що хочеться сказати, у візуальні образи.
.jpg)
Книга для дітей – безпечний спосіб переживати емпатію до інших досвідів, не маючи цих досвідів
Про перекладність і неперекладність літератури і української, і іноземної. Що сучасна дитяча література з цим думає робити, якщо думає?
Дуже зріс із 2022 року природним чином попит на переклад нашої літератури, наших книжок різними іноземними мовами. У мене в самої є досвід книжки про війну для підлітків, яку переклали у Польщі. Я, коли їздила туди на зустрічі літературні й спілкувалася з читачами, то помітила, що дуже багато якихось елементів, те, що для нас є болючими, документальними елементами, тобто, ми розуміємо, що це сталося насправді – діти закордонні все-таки сприймають більше, як ніби фікшн-історію, трошечки як якісь казкові елементи. Вони раціонально розуміють, що це книжка, що щось сталося, але все одно, оскільки воно запаковано в історію трошки казкову, такий навіть трішки більш безпечний спосіб для них проживання цих емоцій, воно їх не тригерить особливо. І вони подекуди це сприймають просто, як цікаву історію емоційно, хоча раціонально вони всі абсолютно розуміють, що це те, що ми проживаємо щодня. Але це не означає, що вони нам не емпатують. Вони дуже сильно емпатують через ці історії, намагаються зрозуміти. Але можливо якихось речей вони не до кінця розуміють, бо просто у них немає цього складного досвіду, який є у нас. Книга для дітей – дуже безпечний спосіб прожити складні емоції. Вони розуміють, що це – їхнє життя, а це – історія. І вони входять в цю історію, проживають якісь емоції разом з героями, але вони також можуть вийти з неї. Вони цю книжку можуть в будь-який момент згорнути, коли їм страшно, коли вони відчувають, що хочуть зробити перерву і повернутись до звичного життя у свій безпечний простір. І для дітей книжки якраз – дуже класний спосіб вчитися переживати цю емпатію до інших досвідів, не маючи безпосередньо цих досвідів, але розуміючи емоції, які ці досвіди можуть викликати якраз через героїв, через сюжет.
Величезним чорним тлом залишається війна і вона нікуди не дівається
Діти за кордоном, які не переживали, не переживають війни і сприймають це, як історію, яку можуть уявити, десь піднапружитись, злякатися навіть. Якщо говорити про тих дітей, які в Україні, які виїхали з досвідом війни, яких це тригерить. Наскільки дитячі письменники враховують цей момент?
Так, звичайно враховують. В професійному середовищі дискусії про це дуже детальні, дуже їх було багато. Вони з'явилися ще в 2022 році. І це теж дуже добре, що з'явилися. Бо було видно тоді на зустрічах з дітьми, на питаннях, які ставили і вони, і батьки. Була дуже велика потреба на книги, які би пояснили їм цю нову реальність, пояснили, що сталося. І як нам у всьому цьому далі жити. І батькам дуже часто потрібні були ці книги, щоби почати з дітьми цю розмову. Бо батьки-дорослі також в стресі, їм також страшно і вони не завжди мають – це природно – ресурс бути підтримкою 24/7. А художні історії в цьому допомагають. Ти можеш навіть сісти, почитати з дитиною. І через цю історію трошечки знайти заспокоєння для себе і для неї. Зараз я теж помічаю, що часто в дитячих книжках, які виходили минулого року і цього, зрозуміло, що цей сегмент книжок, які пояснюють війну і пояснюють цю реальність, залишається. Але також в дуже багатьох книжках, в яких війна не є основною темою, залишається фоном. Вона залишається світом, у якому головні герої живуть. У них може взагалі бути своє інше життя, інші пригоди, але війна завжди на фоні є. І це насправді дуже сильно відображає наше життя також, бо ми намагаємося жити далі, намагаємося жити попри все, робити те, що ми мусимо робити і робити це якнайкраще. Але все одно на фоні цього всього величезним чорним тлом залишається війна і вона нікуди не дівається.
Читайте також: "Буде дуже цікаво". Ірина Славінська запрошує на XIII "Книжковий Арсенал"
Саме підлітками для підлітків
Підлітковий простір: на що ви розраховували?
Це насправді дуже цікавий експеримент цьогорічного "Мистецького Арсеналу", бо завжди традиційно на "Книжковому Арсеналі" є програми для і про дітей та підлітків. І вона має в своєму складі події як для молодшої аудиторії, так і для підліткової. І вони в мене є. Я традиційно завжди залучаю підлітків самих до проведення або модерації подій. Цього року є цікавий експеримент – простір і програма, яка створена саме підлітками для підлітків. Останні пів року при "Мистецькому Арсеналі" діяла літературна лабораторія для підлітків. Це була група підлітків, які зацікавлені конкретно літературою, писанням і читанням. Вони пів року зустрічалися кожні вихідні, вчилися писати, обговорювали прочитане і працювали над своєю мініпрограмою для "Книжкового Арсеналу". Я, як письменниця-кураторка, проводила одну із зустрічей в них. Ці події, які є в них, це те, що ці підлітки придумали безпосередньо для таких, як вони. Цей повністю простір наповнення створений ними. Їм це дуже відгукується, коли саме вони можуть говорити напряму на теми, які їх турбують, а не дорослі припускають, що вони знають, що їх турбує. І я звернула увагу, що в їхній програмі дуже багато про ментальне здоров'я під час війни, є подія про те, де підліткам шукати контент для себе на противагу засиллю російського. Діти створили окрему дискусію про те, де ж шукати класний українські контент, як протиставляти цьому всьому наш контент, щоб російське нівелювати. Буде у них потойбічний літсалон – вони це так назвали. Це більш театралізоване дійство, в якому будуть перевтілюватися в різних письменників з XX ст. Тому ця програма від підлітків для підлітків – це такий експеримент цьогорічного арсеналу, але мені вже здається, принаймні наразі, що він дуже вдалий.
Ініціативний підліток тягне за собою однолітків
Наскільки підлітки активні можуть підтягувати інших, допомагати розібратися в речах, щоб не тільки дорослі на це впливали.
Мені здається, що це дуже може бути загалом ефективний шлях. Вони дуже можуть підтягувати просто через найпростіший елемент, що для більш пасивної частини активна частина – це свої. Це не дорослі, до яких у підлітків може бути теж природній в цьому віці елемент бунту і елемент відмежування. Для них це свої. І для них у цьому віці особливо оці свої є більшим авторитетом. І це дуже сильно помітно. Є класний приклад програми "Навчай для України" і блогера Данила Гайдамахи. Це програма, в рамках якої молоді люди на певний період часу – рік чи два – їдуть в маленькі громади і стають вчителями і вчительками. Данило поїхав у Київську область і неймовірно просто розвинув місцеву школу до того рівня, що там були діти, які самі робили свій невеличкий фестиваль у цій громаді літературний. Він настільки їх зацікавив. Він популяризує українську мову і літературу. І робить це дуже ефективно, бо він є одним із цих вчорашніх підлітків, буквально вчорашній підліток, одним із них. Ця активна частина, ініціативна частина суспільства певної вікової групи, може дуже класно підтягувати за собою більш пасивну решту, якщо для цього будуть створені умови.
"Зараз не з'явилося поки що якогось одного прям хіта-хіта, який би читали всі"
Що зараз у хітах в світовій дитячій і підлітковій літературі?
Джоан Роулінг традиційно та, хто трошки ніби розчитав це покоління. Ми бачимо, що стали менше читати, продажі дитячих книжок дуже сильно впали в Україні більше з причин війни очевидних, але також і в інших країнах. Це загальносвітовий тренд. У нас він просто, можливо, трішки більше виражений через суб'єктивні чинники. Мені здається, що якось зараз не з'явилося поки що якогось такого одного прям хіта-хіта, який би читали прям усі в різних країнах, де було би одразу сотні перекладів. Зараз сильної популярності набуває фентезі: епічне, романтичне.
