Дональд Трамп. Фото: АР
Що відбувається в американському суспільстві? Які головні теми чи заголовки нині домінують в американських медіа?
Сьогодні основні новини України і ми намагаємося підсвітити зі свого боку для американських медіа те, що Путін порушив перемир'я. Це не дивина для українців, що Путіну нізащо не можна довіряти в жодному випадку, але для американських ЗМІ це важливо підсвітити. Не скажу, що це новина, яка опинилася на перших шпальтах, але я бачив деякі публікації в американських ЗМІ про це. Щодо файлів Епштейна, то значно активніше це обговорюють в українській стрічці, ніж в американській. Була увага прикута до цього наприкінці минулого тижня, коли Міністерство юстиції Сполучених Штатів їх оприлюднило. Кілька днів були аналізи в великих американських медіа, хто в цих файлах є, як там згадується Дональд Трамп. Але не було такого великого інформаційного вибуху, як на те багато хто сподівався. І точно не так довго і не так детально обговорюють це в американських медіа, як в Україні. Є багато файлів, де анонімна чи зацензурована інформація, яку отримало ФБР від людей, які стверджували, що Дональд Трамп був так чи інакше причетний до зловживань чи сексуального насильства. На це звертають увагу теж американські журналісти, що це непідтверджені свідчення і будь-хто міг в ФБР зателефонувати чи надати таку інформацію. І підтверджень точних цього немає. Немає прямого листування чи комунікації між Трампом і Епштейном, хоча є згадки свідків чи опосередковані свідчення, що вони були добре знайомими чи якимось чином спілкувалися, мали якийсь контакт. Прямих підтверджених доказів, які були б затверджені на рівні уряду Сполучених Штатів проти Трампа немає. Є свідчення, повідомлення, але поки що це дані не підтверджені, тому нема такого великого інформаційного галасу в Сполучених Штатах. Більше зацікавило американських журналістів імена, які виринули вперше, яких до того не бачили: Ілон Маск, Білл Гейтс. Епштейн міг бути долученим до більшої системи російських спецслужб, системи з інформування, збирання інформації про американських впливових діячів, прямого чи непрямого шпигування на користь Росії. Про це багато говорять в європейських медіа, є листування, де Епштейн обговорює події в Україні, коли ми говоримо про вторгнення Росії у 2014 році. Там він начебто говорить, що це може створити вікно можливостей, втім незрозуміло, про яке саме вікно можливостей говорить Епштейн. В Україні більше уваги це привернуло, ніж в американському медіапросторі.
Чи може бути таке, що викиданням такого величезного масиву листування Епштейна відвертають увагу від подій в Міннеаполісі (у січні 2026 року сталися смертельні інциденти за участю федеральних агентів ICE – ред.)?
Якщо це відвертає увагу від подій в Міннеаполісі, то точно файли Епштейна не перебрали на себе увагу медіа. Про Міннеаполіс говорять значно більше, тому що це події, які розвиваються зараз і тепер. Навіть якщо припустити, що таким був намір, то він не вдався. Федеральний уряд, адміністрація Трампа відправила туди посилені загони міграційної поліції, аби шукати і затримувати нелегальних мігрантів, злочинців, наркоторговців. Я там був і напруга відчувалася дуже сильно. Люди на місцях говорять, що попри ті цілі, які говорить адміністрація, методи, якими керується служба, які вони задіюють, розходяться з будь-якими практиками правоохоронних органів. В місті панував страх, тривога, злість на цю присутність. Агенти могли зупинити на вулиці людину через акцент, темніший колір шкіри. Часто ці затримання відбувалися із заламуванням рук в доволі жорсткій формі. Міннеаполіс не є найбільшим містом із нелегальними мігрантами в Сполучених Штатах. Але, як і в багатьох інших куточках США, є люди, які перебувають легально. Вони є мігрантами. Але чекають на притулок, чи є по якійсь іншій програмі, чи чекають на підтвердження грін-карти. Вони перебувають в процесі оформлення документів. Місцева спільнота організувалася, створила чати, де організовували групи спостереження за агентами.
Коли ми говорили про великі протести в Міннеаполісі, Дональд Трамп активно розглядав можливість введення військ до цього штату, щоб впоратися із цими протестами. Це рішення за нормальних умов належить губернаторам штату. Поліція також підпорядковується місцевим урядам. Лише в екстрених випадках федеральний уряд і Дональд Трамп може втручатися. У Вашингтоні в співпраці з місцевою владою йому вдалося це зробити. В інших штатах не вдалося, тому що тут владу мають демократи. В деяких інших точках, де республіканці, вони йшли на співпрацю і ми бачили присутність Нацгвардії.
У Сполучених Штатах тхне громадянською війною?
Можна говорити про загострення поляризації і напруження. Коли я спілкуюся зі звичайними американцями з обох таборів, частіше я чую слова про громадянський конфлікт чи сутички. Те, що в американському суспільстві є занепокоєння про якесь насильство, особливо цього року – це точно. Американське суспільство дуже озброєне. І коли є доступ до цього, коли це накладається на недовіру всередині суспільства, коли це накладається на роздратування в бік уряду чи якусь ворожнечу обох таборів – це може вилитися у якесь більше насильство. Я підозрюю, що ми будемо бачити такі випадки, на жаль, більше цього року у Сполучених Штатах, тому що маркери кипіння всередині суспільства, напруги є. Коли ми дивимося на риторику політиків, як реагує суспільство… Я думаю, що 2026 рік у Сполучених Штатах буде турбулентним і трохи потрусить. Сподіваюся, що суспільство зможе це витримати і якимось чином знайти шляхи для діалогу. Але, спілкуючись із американцями, частіше вони говорять про їхнє занепокоєння якогось конфлікту між громадянами США.
Протести в Україні і Сполучених Штатах працюють дуже по-різному. Україна, як і дуже багато європейських країн – це країна доволі централізована із центром рішень, які ухвалюються у Києві. В багатьох європейських країнах те саме. В Сполучених Штатах це влаштовано трохи по-іншому. Країна дуже фрагментована через державний адміністративний устрій. Це країна, де ситуація в Юті і Массачусетсі відрізнятиметься кардинально, коли ми говоримо про місцеві закони, градус суспільства чи податки. Федеральні закони впливають і на Юту, і на Массачусетс. Але є дуже багато регуляцій на рівні штату, які будуть відрізнятися. В багатьох містах навіть немає публічних площ, де можна проводити протести. І тому Сполучені Штати через децентралізацію, устрій до протестів підходять інакше. Втім, коли протести відбуваються великі, вони є серйозними. Якогось серйозного виміру, коли влада почала прислухатися до цих протестів і якимось чином реагувати, відбулося після того, як почалося насильство: биття вітрин, підпал автівок поліцейських чи вандалізм. Тоді почали думати, що ми будемо з цими протестами робити. Мирні протести відбуваються також часто. Це право кожного громадянина Сполучених Штатів, гарантоване першою поправкою до Конституції, на мирне зібрання, на висловлення своєї думки. Чи мирні протести впливають на думку уряду чи політику Сполучених Штатів? Не дуже. У США найбільш ефективний спосіб впливати на думку можновладців, тих людей, які ухвалюють рішення – впливати на них доларом. І це частково намагаються зараз робити. При цьому я не виключаю, що в 2026 році ми побачимо якісь більші протести із погромами, вогнем, більшими заворушеннями. Але тоді ця точка кипіння має дійти вже до критичного рівня. В Міннеаполісі, коли протести відбувалися, було -30°. І люди виходили на вулиці протестувати.
Остап Яриш. Фото: facebook/Ostap Yarysh
Дональд Трамп змінює інтерес української аудиторії до Америки.
Безумовно. Щодо блогерів, інфлюенсерів, то мають вони вплив, особливо зараз, коли Дональд Трамп прийшов до влади. США, зараз особливо, коли ми говоримо про адміністрацію, відносини із журналістами, то дуже часто чуємо поділ на спадкові і нові медіа. До спадкових медіа входять великі американські телеканали, газети, онлайн-видання. До нових медіа відносять подкасти, Instagram блоги, YouTube коментаторів. І особливо прихильні до коментаторів в адміністрації Трампа прямого спрямування. Все дуже чітко помітно на прикладі того, як Пентагон веде зараз свої комунікації з журналістами. Пентагон створив нові правила роботи для журналістів, які були присутні там десятиліттями: Fox, CNN, New York Times, Reuters, інші видання, які мали там своїх журналістів, які постійно висвітлювали тему оборони, безпеки, Пентагону. І зараз в Міністерстві війни створили нові вимоги для журналістів, які дуже сильно ускладнювали їхню роботу всередині приміщення, роботу із джерелами, посадовцями, не дозволяли збирати чи публікувати інформацію, яку вони отримали із джерел без попереднього погодження прессекретаря Пентагону. Це ті речі, які відбувалися раніше, коли журналісти могли отримувати доступ до цієї інформації. Що сталося зрештою? Всі великі медіа, які були присутні, причому і ліберальні, і консервативні, які були прихильні до республіканців, вони відмовилися підписувати ці нові правила роботи і їх позбавили акредитації. На місце цих журналістів запустили блогерів, ютуберів, подкастерів переважно консервативного спрямування, які є лояльними до адміністрації. Це чітко говорить про пріоритети. В Білому домі спілкуються і з журналістами, і з представниками нових медіа. Стратегія правильна давати голос не лише журналістам, які мають акредитацію, які працюють на великі видання, але і людям, які мають великі подкасти чи які ведуть Ютуби. В ідеї ця стратегія не є поганою. Але дуже часто відбувається дуже вибіркове ставлення. І цих людей запрошують однозначно з лояльних середовищ до Трампа. Блогерів, яких запрошують – це пріоритет адміністрації Трампа. Але ці речі були очікуваними.
Якщо в Пентагоні обмежили спілкування з журналістами чи обмежили доступ, то в Білому домі немає проблем з тим, щоб поставити питання Трампу. Він спілкується з журналістами значно частіше, ніж це робив Джо Байден. Трамп в перший рік це робив кілька разів на день. Зараз робить кілька разів на тиждень. Якщо ви акредитовані в Білому домі, питань з тим, щоб поставити запитання напряму Дональду Трампу, немає. Питання в тому, чи президентові ці питання будуть подобатися. Критика є, коментарі є, інколи доходить до образ. Коли йдеться про якісь серйозніші обмеження, то ми бачимо і судові позови, і позови проти адміністрації, журналістських профспілок чи конкретних медіа. Але при тому доступ до Білого дому залишається, мабуть, безпрецедентно відкритим. І тому це такий парадокс. З одного боку ми бачимо начебто вороже ставлення президента до медіа, які йому не подобаються. А з іншого боку він дуже любить увагу медіа, дуже любить із ними спілкуватися і не проти прямо відповідати на ці запитання. Дуже цікава ситуація зараз у США.
Чи в Сполучених Штатах встановлюють "діагнози" Трампу, як наші медіа?
Я думаю, що припинили це робити у Сполучених Штатах, тому що дуже багато є заяв від Трампа, дуже багато реакцій. Звісно, в соцмережах часто обговорюють якісь його заяви, коментарі і дають свої здогадки. Медіа цього перестали робити і більше звертають увагу на суть сказаного і на речі, які можуть бути потенційно тривожними або які можуть сигналізувати про зміну політики на гірше чи на краще. Намагаються американські медіа підходити більш грунтовно до цього аналізу і вже точно не реагують на кожен коментар, який робить президент США.
Ми знаємо, що в адміністрації Трампа стежать за рейтингами і за достовірними опитуваннями. Я говорю зараз про контори, які мають репутацію, ім'я, але беруть до уваги радше те, що думають виборці самого президента. Більше зважають на замір цієї температури всередині республіканського табору. В Конгресі до цього ставляться по-іншому. Від них ми бачимо більшу зацікавленість, особливо що думають люди в їхніх округах, в їхніх штатах. І саме тому вони прислуховуються дуже часто до дзвінків або повідомлень, які отримують від своїх виборців. Тому саме є ця культура у Сполучених Штатах: зустрічі з конгресменами чи особисто в їхніх офісах, чи спілкування через дзвінки, мейли, коли виборці телефонують. І якщо в офісах законодавців отримують достатню кількість дзвінків на підтримку чи проти того чи іншого питання, вони це беруть до уваги. І це стосується України та Росії теж. Ми маємо конкретні приклади, коли конгресмен, який голосував за підтримку України, потім припиняв це робити, тому що в його окрузі було багато дзвінків проти цього. Українська громада мусила активізуватися і зі свого боку йти на зустріч з цим конгресменом чи робити дзвінки, щоб цю підтримку повернути. До дуже багатьох кабінетів, офісів законодавців, коли надходять дзвінки про Україну, то часто більшість дзвінків проти підтримки України. Росія активізує свою базу. Це можуть бути американці, які щиро вірять, що не потрібно Україну більше підтримувати, бо це тягар для платників податків. Тому українській громаді, яка живе в Сполучених Штатах, потрібно це пам'ятати.
А наскільки Україна залишається в порядку денному для американських громадян?
Трамп стежить за тим, за чим переймаються його виборці, на протести не впевнений, чи реагує. Активізується увага до теми України, коли є якісь великі події: візит Путіна на Аляску, візит Зеленського у Флориду, переговорний процес, якась велика чергова жахлива атака Росії на українські міста. Але я не можу говорити, що для пересічного американського виборця і платника податків Україна залишається пріоритетною темою. В них є дуже багато речей, які їх турбують: податки, ціни на бензин, ситуація на південному кордоні, злочинність, охорона здоров'я, ціни на продукти. Україна не входить в цей перелік, але не тому, що американці не переймаються через Україну. Питання зовнішньої політики ніколи не були пріоритетом для американського суспільства. 70+% американців говорять про те, що Путін є перешкодою до миру, він є агресором і на Путіна і Росію потрібно накласти більше санкцій. А Україні потрібно надати/продати більше зброї. І така переважна думка американського суспільства. Вони її висловлюють, коли їх про це запитати. Ця думка не є проактивною. Це очікувано і логічно, не кожен стежить за новинами, які відбуваються в світі. Але підтримка при цьому зберігається. Потрібно, щоб ця підтримка була більш озвучена чітко і спрямована до конгресменів, законодавців.
Як і чи змінюється американське суспільство за час вашого життя в Америці?
Дуже, насправді. Суспільство віддалилося, зріс розподіл між таборами, поляризація. Те, як це було вісім років тому і те, як це зараз – воно на різних рівнях. І суспільство продовжує поляризуватися, зростає якась недовіра одне до одного, гнів, страх і накопичення цього негативу. Незрозуміло, у що воно виллється. З іншого боку, суспільство гуртується довкола своїх таборів. Демократи, ліберали – ті, хто не погоджуються із Дональдом Трампом, об'єднуються в громадські організації, ініціативи, шукають шляхів, як впливати на процеси на своїх рівнях. Консерватори отримують легітимізацію з уряду. Це їх активізує, додає їм більше впевненості діяти більш активно. З одного боку поляризація, з іншого боку гуртування в своїх таборах. Приблизно це зараз я бачу в Америці.
