На фото: Кейт Фірон, Сергій Стуканов, виконавча продюсерка Українського Радіо Юлія Шелудько
"Нам вдалося досягти консенсусу щодо бюджету"
Пані Фірон, ОБСЄ працює в Україні майже 30 років. Як війна змінила пріоритети організації та її підхід до роботи безпосередньо в Україні?
Передусім Сергію, дуже дякую за запрошення до вашої програми. Дякую Суспільному за сприяння нашому сьогоднішньому візиту. ОБСЄ, як ви знаєте, є організацією, що діє на основі консенсусу та об'єднує 57 держав-учасниць. Ми не змогли продовжити нашу роботу, яку здійснювали до 2022 року, зокрема щодо моніторингу режиму припинення вогню. Але ми також мали програмну діяльність, і саме про неї ви говорите — вона здійснюється в Україні вже близько 30 років. Нашим першочерговим завданням було зберегти якомога більшу частину тієї програмної роботи, яку ми вже виконували. Протягом останніх трьох років ми насамперед зосередилися на тому, щоб адаптувати вже наявну роботу до реагування на наслідки війни. У цьому сенсі ми посилюємо те, що вже робили раніше: працюємо над зміцненням інституційної стійкості України та підвищенням суспільної стійкості — стійкості як окремих людей, так і невеликих громад.
Ви згадали консенсус як принцип ухвалення рішень. На жаль, Росія й надалі використовує цей механізм, щоб блокувати окремі рішення, а також питання, пов'язані з бюджетом. Як Центру запобігання конфліктам вдається ефективно працювати, коли одна країна блокує його діяльність зсередини?
Цього року, під егідою нашого швейцарського головування, нам вдалося досягти консенсусу щодо бюджету. Такого не траплялося з 2021 року. Це демонструє, що з окремих питань досягти консенсусу можливо. Що стосується Центру запобігання конфліктам, то ми забезпечуємо рамкові умови для координації роботи, яка триває тут, в Україні. У нас чудова команда, що налічує близько 80 українських співробітників, які дуже добре знають ситуацію на місцях. Вони співпрацюють приблизно з 28 українськими міністерствами та відомствами — від Національної соціальної сервісної служби до Національного антикорупційного бюро та Міністерства внутрішніх справ. Ми й надалі маємо чудові робочі відносини з широким колом українських партнерів.
Головні цілі Програми підтримки України на 2025–2028 роки
Поговорімо про Програму підтримки України, яку Організація з безпеки і співробітництва в Європі започаткувала 1 листопада 2022 року. Якими є головні цілі цієї програми на 2025–2028 роки? І який результат, на вашу думку, українці мають відчути у своєму повсякденному житті?
Як я вже згадувала раніше, нашими загальними цілями є зміцнення інституційної та суспільної стійкості. Під цим ми маємо на увазі допомогу Україні у розбудові сильних інституцій — державних і демократичних, — яким громадяни можуть довіряти. Довіра громадян до своєї держави є чинником, що допомагає витримувати зовнішні та внутрішні потрясіння. Ми працюємо з українськими інституціями над підвищенням їхньої стійкості. Ми прагнемо підтримувати інституції верховенства права, які працюють відповідно до міжнародних стандартів, а також сприяти створенню безпечного середовища. Наприклад, у сфері верховенства права ми підтримуємо Верховний Суд, допомагаючи забезпечити доступ до правосуддя та його прозорість. Саме тому ми підтримали проєкти Supreme Observer і Supreme Podcast, щоб громадяни могли бачити, що відбувається в судовій системі. Ми також підтримуємо гуманітарне розмінування та відновлення довкілля, що охоплює багато різних напрямів. Ми сприяємо більшій відповідності міжнародним стандартам. Водночас ми усвідомлюємо, що Україна вже має значний досвід і сама є джерелом досвіду для інших країн, тому ми намагаємося сприяти розвитку таких партнерських зв'язків.
Інший приклад — допомога органам місцевої влади у вдосконаленні стандартів моніторингу якості води. Це сприяє кращому контролю і, зрештою, забезпечує безпечнішу та якіснішу питну воду. Коли ми допомагаємо працівникам екстрених служб виявляти хімічні загрози, ми навчаємо їх тестувати потенційно небезпечні хімічні речовини, що допомагає їм ефективніше реагувати на надзвичайні ситуації. У певному сенсі ми сподіваємося, що пересічні українці ніколи не відчуватимуть безпосереднього впливу нашої роботи, адже її мета — допомогти державним інституціям забезпечувати безпеку населення, підтримувати високу якість державних послуг і гарантувати безпеку для всіх.
Ця програма значною мірою зосереджена на зміцненні стійкості. Що сьогодні означає стійкість у практичному вимірі для українського суспільства?
Це гарне запитання. Під стійкістю ми маємо на увазі здатність українського суспільства витримувати потрясіння, передусім ті, що спричинені війною. Ми бачимо удари по інфраструктурі, а також те, що відбувається на лінії фронту. У цивільному вимірі йдеться про допомогу у подоланні цих потрясінь і збереженні суспільної згуртованості. Це також означає допомогу інституціям, щоб вони могли формувати стабільну державну систему. Стійкість — це здатність українських інституцій дотримуватися стандартів демократичного врядування навіть тоді, коли це складно. Саме зараз надзвичайно важливо приділяти увагу якості державного управління.
Не менш важливо, що програма охоплює питання боротьби з корупцією та судової реформи. Чому ці питання залишаються критично важливими навіть в умовах війни?
Я вважаю, що під час війни ці питання є ще більш критичними, і це знову ж таки пов'язано з рівнем довіри до державних інституцій. Якщо говорити про людей, які сьогодні займаються, наприклад, державними закупівлями, то обсяги коштів, що нині проходять через державні закупівлі, особливо у сфері оборони та верховенства права, є колосальними. Вони перевищують усе, про що ми з вами могли б мріяти. Надзвичайно важливо, щоб громадяни довіряли тому, що ці кошти витрачаються належним чином і що ніхто не набиває власні кишені. Принцип рівності всіх перед законом є основоположним для збереження сили закону. Хоча люди розуміють, що під час війни в країні діє воєнний стан, усе одно надзвичайно важливо, щоб державні кошти використовувалися належним чином. Саме тому ми також підтримуємо антикорупційні інституції.
Підтримка українських журналістів
Як український журналіст, я хотів би запитати вас про роботу українських журналістів в умовах ракетних обстрілів, загрози окупації та тиску дезінформації. Яку конкретну підтримку ця програма надає медійникам?
Ми реалізуємо низку проєктів, спрямованих на підтримку медійних працівників. Ми усвідомлюємо важливість ролі журналістів у висвітленні війни — як із цивільних міст, так і з лінії фронту. У будь-яких обставинах важливо, щоб журналісти мали можливість виконувати свою роботу. Я згадую власний досвід — я родом із Північної Ірландії — і те, як сміливі журналістські репортажі відігравали важливу роль не лише в день, коли відбувалися події, а й пізніше, коли настав час документувати те, що сталося, осмислювати це та забезпечувати підзвітність. Це справедливо для будь-якого конфлікту. Я б так сказала, і саме таким є мій власний досвід.
Тому ми приділяємо цьому велику увагу. Ми проводимо практичні тренінги для журналістів із таких питань, як надання першої допомоги та дотримання правил безпеки під час роботи в умовах підвищеного ризику. Ми розуміємо, що робота в зоні активних бойових дій супроводжується сильним викидом адреналіну, тому намагаємося допомогти журналістам контролювати свій стан і діяти спокійно. Щоб ви реагували усвідомлено, оцінювали те, що відбувається навколо вас, дбали як про свою фізичну безпеку, так і про цифрову безпеку. Минулого року ми працювали разом з українськими правоохоронними органами, Службою безпеки України та іншими регуляторними органами над розробкою нормативних документів щодо захисту медіаорганізацій, зокрема їхніх цифрових ресурсів. Відгуки наших колег-журналістів свідчать, що ці заходи були для них корисними, особливо у сфері цифрової безпеки.
"Ми відкрили 18 центрів "Твій"
Водночас Україна переживає колосальну психологічну травму через війну. Як міжнародні організації можуть сприяти відновленню не лише через фізичну відбудову, а й через надання психологічної підтримки?
Це надзвичайно важливий напрям, який залишатиметься таким ще багато років. Будь-який уряд, який переживає те, що зараз переживає Україна, а також інші уряди, що долучаються до відбудови, мають думати про інвестиції в цю сферу в перспективі десятиліть, а не років. Це величезний виклик, який впливатиме на якість життя людей до кінця їхнього життя. Але якщо ми зможемо своєчасно втручатися та забезпечувати професійну підтримку, то зможемо зменшити наслідки травматичного досвіду. У межах Програми підтримки України ми адаптуємо вже наявні послуги. Ми співпрацюємо з Національною соціальною сервісною службою, приділяючи особливу увагу дітям.
Ми відкрили 18 центрів "Твій" — безпечних просторів для дітей, які потребують психосоціальної підтримки. Ми навчаємо соціальних працівників виявляти дітей і сім'ї, які потребують допомоги, щоб їх можна було скеровувати до відповідних служб, а також надаємо їм навички, необхідні для того, щоб вони могли самостійно надавати підтримку на місцевому рівні. Два дні тому я відвідала один із таких центрів, і мене дуже вразило, наскільки багато можуть зробити соціальні працівники навіть у невеликих приміщеннях, у маленькому містечку. Потреби є величезними, але ми принаймні можемо щось зробити. Ми сподіваємося, що цю модель можна буде масштабувати та інтегрувати в українську систему соціального захисту, а не створювати паралельну систему. Це модель, яка дуже тісно інтегрована у власну систему соціального захисту України. І якщо досвід, який ми здобуваємо, підтвердить її ефективність, ми маємо продовжувати цю роботу в довгостроковій перспективі.
Пані Фірон, ви послідовно підтримуєте роль жінок у питаннях миру та безпеки. Яку роль, на думку ОБСЄ, жінки та молодь мають відігравати у майбутньому відновленні України та розбудові миру?
Ви маєте рацію, я справді підтримую змістовну участь жінок у мирних процесах. Ми знаємо, що коли жінки присутні за столом переговорів, коли вони беруть участь у мирних процесах і переговорах, будь-яка мирна угода має значно більше шансів бути довготривалою. Інклюзивні процеси, а інклюзивність також означає участь жінок, загалом є сильнішими. Це важливо не лише для досягнення миру, а й для миробудівництва та довгострокового розвитку. Саме тому на кожному етапі ми приділяємо увагу залученню до наших проєктів різних груп.
Що стосується молоді, то мене дуже вразив візит, який відбувся за сприяння Міністерства молоді та спорту, зокрема до Директорату національних молодіжних центрів. Деякі молоді люди, яких ми підтримуємо, навіть виступали в ОБСЄ у Відні. Вони справді вражають. Вони є своєрідними "бійцями першої лінії" у своїх громадах — згуртовують їх і допомагають іншим.
Як відомо, Україна — дуже велика країна, і через війну зараз існує дуже велика українська діаспора. Одне із запитань, яке ці молоді люди поставили мені, було таким: як нам повернути людей додому? Уже сам той факт, що вони залишаються, інколи в досить віддалених місцях, і підтримують життєздатність своїх громад, є важливим внеском. Ми раді, що можемо підтримувати внесок цих молодих людей у зміцнення загальної стійкості та суспільної згуртованості.
Послання від ОБСЄ
Яке послання від вашої організації ви хотіли б сьогодні адресувати українцям?
Наше послання полягає в тому, що ми бачимо вас і бачимо те, що відбувається. Ми хочемо й надалі підтримувати український народ та українські інституції через нашу програмну діяльність. Ми також готові, якщо цього захочуть обидві сторони, допомагати з моніторингом режиму припинення вогню або виконувати інші завдання, які відповідають нашому мандату як найбільшої у світі регіональної безпекової організації. Наразі ми робимо свій внесок через нашу програмну діяльність і наші проєкти. Можливо, вони не такого масштабу, як деякі великі проєкти, але, на нашу думку, вони добре спрямовані й дають хороші результати. Ми готові робити більше. Думаю, саме таким і є наше головне послання.
