Українське кіно має створювати спільний міф та пропонує спільний код як ставитися до біди.
Про розвиток українського кіно: очікування і реальність розповідав в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" кінорежисер і сценарист, голова правління Української кіноакадемії Михайло Іллєнко.
Я оптиміст. Ви натомість людина досвідчена. Чи поділяєте Ви мій оптимізм щодо українського кіно?
Михайло Іллєнко: Абсолютно. Кіно почало відроджуватися. Це очевидний факт, що кіно найкращий спосіб створення спільного міфу. Якщо ми хочемо не виграти війну, а перемогти у війні, то нам потрібна така зброя як кінематограф.
Люди йдуть в кіно, щоб розважитися. Вони не йдуть гострити ідеологічну зброю або підтримати українську культуру. Як зробити так, щоб, йдучи в кіно, глядачі і гострили ідеологічну зброю і підтримували українську культуру. Чим вже зараз українське кіно може захопити українського глядача?
Михайло Іллєнко: Власне тим самим, чим і завжди. Бувають несподівані сльози під час комедії. Навіть комедії - не просто посміятися, приємно провести вечір, вони насправді про щось набагато серйозніше. Це якраз про цей спільний міф. Значною мірою кіно пропонує спільний код — як ставитися до біди. Цитати, афоризми, які переходять з екрана в суспільство, коли достатньо сказати якусь одну репліку і ти вже свій, ти вже не сам вирішуєш проблему, а вас уже троє, десять і всі у відповідь зреагували, бо вони в контексті цього. Спільний код залишається надовго. Україну позбавили виробництва спільного коду. Ми дуже довго, аж до незалежності, працювали на інший спільний міф і достатньо успішно. Тепер у нас інше завдання, створити свій спільний код і він вже створюється. Без цього просто не можна і слава богу, що це почалося.
Чи існує в сучасному українському кіно конфлікт поколінь?
Михайло Іллєнко: Щодо поетичне кіно, то його заклеймили абсолютно незаслужено. Цей інструмент дуже потужний. Але в свій час був створений конфлікт поколінь, щоб звільнити простір для фільмів з Росії та Голлівуду. Поки був конфлікт поколінь у нас, то екрани захопила Росія, а прокат - Америка. Так було. Сучасне українське кіно — нове, якісне. Коли починаєш працювати з молодими режисерами разом, то ніякого конфлікту немає. Мені тільки швидкості не вистачає.
Прослухати повну версію розмови
