День Незалежності – це перетворення життя, нове бачення, не просто свято, а душевне зрушення. Це день початку великих змін, щоб ми були не лише на словах, а справді іншими.
З яким настроєм відзначає Державне свято один із найдосвідченіших політиків, перший президент України Леонід Кравчук? Про це він розповів в ефірі Українського радіо в спецпроекті "Персона Грата".
З яким настроєм Ви зустрічаєте 27 річницю незалежності України?
Леонід Кравчук: Я вже так багато пережив до незалежності і ще більше після незалежності, і переживаю зараз, тому для мене це не просто дата, це ціле життя поколінь, це зміни свідомості людей та уяви про нове життя. Я завжди задаю запитання, а те, що було до незалежності, воно з нами? Була комуністична партія, Ленін, інші, а зараз ці люди з нами ще? Якщо вони ще з нами, то говорити про незалежність з білого листка ми ще не можемо. За нами, або перед нами, ще стоїть минуле і позбутися у свідомості цього дуже важко. Для мене День Незалежності – це перетворення життя, нове бачення. Для мене це не просто свято, для мене це душевне зрушення, я дуже переживаю за те, що було, є, і що буде. Це день початку великих змін, щоб ми були не просто на словах, а справді іншими.
Тоді люди так наїлися Радянського Союзу і Комуністичної партії, що вірили в незалежність. І раптом ці мрії не збуваються, війна, анексія Криму, прийшли до таких не дуже оптимістичних висновків. Я не знаю, які треба мати плани і зусилля, щоб це зрушити, щоб люди повірили - це тимчасове явищу і завтра буде краще.
Якби повернути час назад, і Ви опинилися б знову в кріслі Президента? Ви змінили б якісь свої рішення, перебіг історії? Чи Ви зробили б як зробили?
Леонід Кравчук: Якби я прийшов у 1991 році на посаду Президента з тим досвідом, який я вже здобув за 27 років незалежності звичайно, це було б по іншому. Я переосмислив свої прорахунки, прорахунки своїх наступників. Я зробив би якось по-іншому, хоча історія і не знає умовних відліків. Вона завжди точна. Принаймні, не допустив би війни. Мене запитують , як припинити війну. Я всім відповідаю: припинити війну дуже важко, краще її не допустити. Коли пролилася перша кров, то ненависть нагромаджується у велику ненависть, що зупинити її вже не так просто. Такого, на жаль, не можна допускати.
Прослухати повну версію розмови.
