Заступник директора Українського Інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко розповів в ефірі Українського радіо в програмі Сьогодні. Зранку про те, наскільки небезпечними є молодіжні крайньоправі групи, хто зацікавлений в їх існуванні.
Хто зацікавлений в їх існуванні? Чи може це також вважатися проявом громадської активності?
— На сьогоднішній день Україна, на жаль, не сформувала єдиної внутрішньої цінності, яка б об'єднувала українців і формувала єдині цілі і стратегію розвитку, крім, звичайно, російської агресії. На цьому фоні звичайно існує дуже багато угруповань, які переслідують свою власну справедливість, тобто відбувся такий поділ.
У нас навіть були випадки рейдерства, коли захищали підприємство люди, які називали себе представниками Майдану, а напад здійснювали ті, хто називав себе ветеранами АТО. І ті, і ті мали довіру суспільства, але тим не менше, таке відбувалося. І для тих, і для тих це було нібито справедливим, але держава не сформувала єдиної цінності. Чому це відбулося? Як на мене, під час революції 2014 року відбулося падіння довіри до правоохоронних органів.
Тоді ж була недовіра до тих правоохоронних органів. У нас потім була реформа і ми пам'ятаємо як позитивно вона була сприйнята суспільством.
— Так, але перед тим, як почала формуватись нова поліція і втратою довіри, був певний період часу, в який відповідальність на себе почали брати активісти. Спочатку, ми пригадуємо самооборону в населених пунктах, а вже потім сили набрали ультраправі групи, яких зупинити сьогодні неможливо.
Плюс сюди включаються багато чинників. Насамперед, це відсутність єдності влади, тобто є крайньоправі групи, яких відносять до одних представників влади, а є групи, яких відносять до інших. Є ще конспіративна версія, що нібито крайньоправі групи, принаймні їх частина, фінансуються з боку країни-агресора. Таке різноманіття інтересів спричиняє те, що навіть серед крайньоправих груп не існує єдності.
Давайте візьмемо конкретний приклад, 18 листопада відзначався День памяті транс-гендерних людей, проти яких застосовували насильство. Але того дня голос отримали не мирні активісти, а люди з груп, які використовують насильство проти інших чи закликають до нього.
— Немає чому дивуватися, тому що екстремізм будується на певному негативному ставленні до конкретних груп. В нас екстремізм певною мірою є популістичним, тобто він не може спрямовуватися на ті речі, які підтримує суспільство, тому він спрямовується на ті групи, до яких ставлення неоднозначне. Ми мали і випадки нападів на марші ЛГБТ, і напади під час подій 18 листопада, і випадки нападів, скажімо, на ромів. Ці групи стають ціллю для радикалів, для того, щоб на їх фоні позиціонувати себе нібито захисниками цінностей українського народу.
Слухати повну версію.
