"Хочемо стати народними артистами" – гурт [О]

Минулої пятниці, 17 травня гурт [О] презентував на сцені столичного клубу Атлас свій альбом "Суперінтроверт". Учасники колективу Оля Чернишова та Олександр Каспров в ефірі в ефірі програми "RE:Актив" розповіли більше про свій концерт та новий альбом.

Ведучий:

В'ячеслав Ільїн

– 17 травня гурт [О]провів на сцені Атласу. Учасниця гурту Ольга Чернишова якраз святкувала свій День народження. Атлас, Київ, презентація альбому… Ви спеціально на 17 травня усе це робили?

Оля Чернишова: – Це вийшло ненавмисне. Єгор (Єгор Гавриленко – басист гурту [О]– ред.). сказав нам: "Я забронював Атлас на 17 травня", а я така: "О, як приємно, клас!.." І потім тільки я довідалась, що Єгор не знав, коли у мене день народження.

Олександр Каспров: – Зате усі тепер запам’ятають, коли в Олі день народження.

– Марія Коростельва робила для вашого концерту сценічні постановки…

ОЧ: – Я з Марією познайомилася особисто недавно. Єгор її знав раніше. Ми були на концерті, який вона робила для TheErised, і нам дуже сподобалися світло і взагалі постановка цього концерту. Єгор знайшов Машу, і так ми познайомилися. Виявилося, що їй подобається музика, і їй "зайшов" альбом, що найважливіше. Мене кожного разу дивує, коли люди кажуть, що їм подобається моя музика. Це кльово.

– Ваш новий альбом називається "Суперінтроверт". Усі, хто грають у команді, теж можуть підписатися під цим "Суперінтроверт"?

ОК: – Семен, напевно, не дуже(Семен Богун – барабанщик гурту [О]– ред.).

– Семен – екстраверт?

ОК: – Суперекстраверт.

– Якщо говорити, наприклад, про вашу пісню "Нічого, Крім Краси" – ви від початку знали, що вона шедевральна, чи ви це потім зрозуміли?

ОЧ: – Мені подобається те, що я пишу. І в глибині душі для мене це все – шедеври. Бо я взагалі не очікувала, що я зможу написати стільки пісень. Тепер я, звісно, жалкую про те, що не почала писати пісні раніше. Я би могла до цього довіку дожити більш зрілим автором, можливо. А, можливо, все вчасно стається.

Тому так, я вважаю, що це хороша пісня. Для мене це шедевр, мій особистий.

ОК: – Я завжди фанатію від Олиних пісень. Коли вона їх приносить, я з задоволенням їх прослуховую. Уявляєте, скільки раз я їх прослуховую, доки я їх роблю?

ОЧ: – Мабуть, ніхто так часто не чує мій голос, навіть мама моя.

– У деяких ваших піснях звучить жіночий оперний вокал. Це Оля співає?

ОК: – Ні. Записувала моя дівчина, Інна. Вона навчається у консерваторії у Львові на оперну вокалістку, займається академічним вокалом.

ОЧ: – До вас ніхто не запитував, чий це вокал, тому вся слава перейшла на мене.

– Хочеться також згадати про людину на ім’я Олексій Дудченко. Він займався мастерингом, правильно?

ОК: – Ну, ми разом з Єгором, Льохою збиралися і слухали на студії, як звучить пісня, як її "піджати".

ОЧ: – Льоша – це наш дуже добрий близький друг, він за нас горою. І коли він сказав, що у нас класний альбом, у мене тепло розійшлось по тілу. Бо якщо Льоша каже, що класний альбом – а він звукорежисер Vivienne Mort…

Йому найбільше сподобалась "Нічого, Крім Краси". Я рада, що у нас є Льоша.

– Ви називаєте цю пісню "госпелом". Чому?

ОЧ: – У цій пісні є щось таке, від афроамериканських богослужінь.

– Чи правильно я зрозумів, що "тебе" у цій пісні означає звернення до бога?

Оля Чернишова: – Так. І в той же час і до людини. Я вирішила не фокусувати, не закріплювати ніяку думку щодо цього.

– Я б хотів, щоб ви більше розповіли про пісню "Плейбой", яку Ольга називає "гімном сарказму". Ви позиціонуєте себе як інтровертів. Я думав, що інтроверти саркастичним не бувають.

ОЧ: – Я не люблю лаятися, не люблю гучно з’ясовувати стосунки. Але все ж те, що властиве людині, мені властиве теж. Я вирішила собі дозволити різко висловитись. Я навіть боялася, я хотіла замінити цю фразу "тепер усе до біса".

– Тобто ви думаєте, що це найбільш болюча фраза в цій пісні?

ОЧ: – Ні. Але я навіть у житті так не говорю. Але я вирішила бути чесною, просто так написати. Можливо, ця пісня дуже егоїстична, навіть нарцисична. Але вона – про мене.

– Коли я відслуховував цей альбом, поруч мене сиділа моя дитина. І коли зазвучала пісня "Колискова", вона почала посміхатися, і це тривало всю пісню. Я і до цього знав, що ви добрі люди, а після цієї пісні остаточно в цьому переконався. Не може зла людина так співати і так грати на трубі.

ОЧ: – Ну, після того, як я випустила пар у "Воді" та "Плейбої", можна і таку добреньку пісеньку записати.

– Ви вже думали про те, як будете розвиватись далі? Я чув про те, що ви хочете брати планку вище.

ОК: – Звісно, хочемо стати народними артистами, принаймні своєї країни. Не здобути звання – нам не потрібні дипломи. Щоб нас усі любили, щоб нас слухали.

– Щоб ваші пісні грали в маршрутках?

ОЧ: – Навіть не так. Щоб людина виходила з роботи, думала: "Все, можна відпочити…" – і вмикала улюблену пісню. От на такому місці мені б хотілося бути.

ОК: – А для мене і маршрутка – чудово. Хоча я, мабуть, цього б не пережив. Після того, як пророблено роботу над альбомом, я намагаюсь певний час не перетинатись з цими піснями, зайвий раз їх не слухати. Але, на жаль, так не виходить.

Фото INSTAGRAM