За офіційною інформаією, ви почали працювати з оркестром у 2005 році. Але ж це неправда, ви почали працювати раніше.
– Офіційно я почав працювати на посаді головного диригента і художнього керівника з серпня 2005 року. Але дійсно перед тим були проєкти, були концерти. До речі, в день одного з концертів я отримав своє перше звання – заслужений діяч мистецтв, і прийшов на концерт з оркестром радіо, і вони мене перші привітали. Це був 2003 рік.
Чи могли ви собі тоді уявити, що вже за півтора десятиліття зберете купу звань і нагород і зокрема станете лауреатом премії Шевченка?
– Я про це й не думав, чесно кажучи. Я працював, як завжди. Ти біжиш, усе нове-нове-нове, і немає часу думати про якісь регалії і брязкання медалями. Так сталося – і я дякую Богові і усій країні.
Колись давно ви говорили, що вас запросили почасти як антикризового менеджера. Ту кризу, яка була тоді, мабуть, вже подолали. Але які виклики стоять перед вами як перед керівником зараз?
– Головний виклик, я вважаю, – це загальне якщо не падіння культури, то принаймні применшення її значущості, яке відбувається вже багато років, і нерозуміння значущості культури. Ми ж продукуємо мистецько-культурний продукт і розвиваємо суспільство, розвиваємо нове покоління. Це молодь, яка потім буде слухачами, це молодь, яка потім буде робити технології.
Найбільш високорозвинені країні спершу роблять вклад у культуру, а потім культура впливає на культуру виробництва, культуру стосунків, культуру усього. Це є виклик нашому суспільству.
Але в ці трагічні часи, як і будь-які часи історичних випробувань, є якесь повернення до основних цінностей. Це було після Першої та Другої світових, це є зараз у країнах, де є конфлікти, як у нас зараз, як у Сирії. І в ці часи митці видають справжні мистецькі твори.
Ви багато гастролюєте. Якщо порівняти з іншими країнами, наскільки ми є конкурентними? Наскільки наша музика є цікавою для слухача у світі?
– У нас дуже міцна композиторська школа. Вона дуже технологічна, душевна, своєрідна. Але я скажу, що для мене, як дослідника, цікаві усі композиторські школи.
Музика – це завжди мова. Це мова, якою промовляє композитор, зашифрована мова, яка діє прямо на підсвідомість, якою він говорить до свого слухача, до народу. І ця мова є інтернаціональною. Якщо ти побачив задум композитора і розкрив його, а не просто граєш голосно-тихо, тоді це стає цікаво.
Як ви вважаєте, культура – це розважальний формат, чи це складова європейської людини?
– Культура – це проблема самої нації. Нація має вкладати в п’ять речей: в освіту, щоб діти були навчені; в духовність, щоб люди ідентифікували себе у духовному світі; в науку, в культуру та в медицину. І в усі ці речі нація має інвестувати, це не є комерційне питання.
Цьогоріч Симфонічний оркестр Українського радіо святкує 90-річчя від дня заснування.
– Це подія не тільки українська – це подія європейська. Оркестр Українського радіо – це третій за часом створення радіооркестрів. Першим був оркестр радіо Нідерландів, потім Дюссельдорф, і потім, у жовтні 1929 року, був заснований оркестр Українського радіо. І лише через рік було створено оркестри ВВС та Всесоюзний оркестр у Москві. Це означає, що в Україні була технологія, яка дозволяла грати на мікрофони.
А чому?
...Оркестр радіо був раніше створений, ніж в Москві. Це про щось говорить. Це означає, що на певній території має бути освідчене населення, яке повинно мати велику кількість навчальних людей, технологічно розвинених. Чому Сікорський був в Києві? Тут важко зі мною сперечатися, тому що Україна є найбільш технологічною державою, нація наша. Принаймні із слов'янських.
Зараз оркестр має можливість виступати у Будинку звукозапису Українського радіо, де записувалися багато історичних постатей. Ця сцена також є магічною? Ця магія відчувається вами?
– Вона відчувається. Я ще працював у театрі, але у мене був оркестр "Україна", і свій перший компакт-диск я записав на цій же сцені у 1993 році. Це був один з кращих майданчиків звукозапису в Східній Європі.
Це спеціально зведене приміщення, воно "вмонтоване" в гору, в схил гори. Під ним – озеро, а над тим озером – платформа з гуми, щоб не було якихось коливань. Будівля має два фундаменти, і центральна велика студія має окремий фундамент. Вона відділена від зовнішнього світу, щоб робити якісні записи. Це історичне місце, яке будували естонські будівельники та німецькі акустики для фірми "Мелодия".
Де найближчим часом українці зможуть почути ваш оркестр?
– Приходьте до нас 1 листопада у Будинок звукозапису. Там відбудеться ювілейний концерт нашого оркестру, присвячений 90-му ювілею. Чекаємо всіх. Буде красива музика різних композиторів різних епох. Скажімо так: улюблена музика для друзів.
Звучатиме Рахманінов, Верді, Сібеліус, Дворжак, фрагменти з опер. Людмила Монастирська, Сергій Магера співатимуть. Богдана Півненко гратиме частини з концерту Петра Чайковського. Буде багато приємного і світлого.
Хвилюєтеся зараз?
– Я не знаю, як це розцінити. Я — зібраний. В мене завжди перед концертом немає нервового хвилювання. Є зібраність, я як пружина для того, щоб видати максимально, щоб люди пішли просвітленими з концерту, не зруйнованими, не ошелешеними, а просвітленими.
Слухайте розмову повністю в ефірі Радіо Культура!
Фото з Фейсбук-сторінки Володимира Шейка
