Сьогодні Українське радіо святкує свій 95-й день народження. Автор передач "Українське радіо в історіях" Анатолій Табаченко розповідає про будівлю на Хрещатику, 26, яка стала легендарною для кількох поколінь радійників та слухачів:
"Я скільки себе пам'ятаю, слухав Українське радіо, і будівля на Хрещатику, 26 була для мене легендою. І коли я вперше переступив поріг у 1974 році, прийшовши сюди працювати ще студентом Київського університету імені Тараса Шевченка, я навіть тоді не міг уявити, що я буду 45 років працювати, і, слава Богу, досі продовжую. Звичайно, це місце — знакове для багатьох поколінь слухачів, бо Українське радіо — це не просто засіб масової інформації, який інформує, розважає. Я б сказав, що це — такий націооб'єднуючий інструмент для українського суспільства, який може об'єднати навколо речей, головних для нашого суспільства. Це, насамперед, українська мова, пісня, дух, традиції, звичаї. Я думаю, що радіослухачі прекрасно відчувають оцю роль Українського радіо. Тиждень тому був Всеукраїнський диктант національної єдності, який об'єднав націю навколо мови!".
Фото: Детектор медіа
Анатолій Табаченко розповідає, що приміщення на Хрещатику, 26, почало працювати в 1951 році, це місце він називає "намоленим" через те, що воно завжди було засобом комунікації. Тут було поштове відділення, телеграфна станція, приміщення було знищено в 1941 році, всю вулицю Хрещатик було знищено, а від цієї будівлі залишилися тільки стіни. Відновлення приміщення почалося в 1949 році.
"І у 1951 році тут постав Київський телерадіоцентр. До речі, будинок надзвичайно красивий. Раніше тут була шикарна панорама, його могли всі бачити. Це проект Віктора Єлізарова, це знаковий український зодчий, який відбудовував увесь Хрещатик. Будинок — унікальний, створений у стилі українського бароко, він мені нагадує казковий палац, з такими вежами, як шахматні фігури, красивий вхід, він так в глибині трошки стоїть. Тепер він закритий від вулиці будинком, але є арка, крізь яку його видно в глибині".
Анатолій Табаченко зазначає, що саме звідси вперше в СРСР пішла трансляція прямого репортажу. Радіо з телебаченням працювало тут пліч-о-пліч до тих пір поки телебачення не виїхало в знамениту будівлю "Олівець" на Сирці.
