"Це 36 документів з архіву Служби безпеки, де зараз зберігаються документи колишнього КДБ. Тобто ми говоримо про весь масив документів радянських спецслужб, починаючи з 1917-18 років і закінчуючи 1991 роком. Фактично ця колекція ілюструє події, пов'язані з репресіями виконавців перепису населення січня 1937 року. Це різні доповідні про те, як відбувався сам перепис населення на території Радянської України в 1937 році, які були перші реакції чекістів на те, як він пройшов, і що потім вирішили чекісти зробити з виконавцями перепису, коли виявилося, що встановлена кількість населення суттєво не відповідає тим очікуванням, які були", – розповів Андрій Когут.
Він наголосив, що за оцінками самих виконавців різниця цього перепису складала 6 мільйонів осіб.
"Був зроблений прогноз, скільки мешканців Радянської України мало бути станом на січень 1937 року. Було очікувано, що це буде 35 мільйонів. Натомість у результаті перепису було встановлено, що на території Радянської України проживає 29 мільйонів 218 тисяч осіб, що було менше порівняно з переписом 1926 року. І за оцінкою Олександра Асаткіна це свідчило про зниження чисельності населення радянської України на 6 мільйонів осіб", – сказав Когут.
Директор галузевого архіву СБУ прокоментував, як відбувався Всесоюзний перепис.
"Перші доповідні були подані 8, 9, 13 січня – відразу після проведення перепису. У них зазначали, що були певні складнощі, пов'язані з тим, що, наприклад, комсомольці записувалися віруючими, незважаючи на роз'яснення осіб, які проводили перепис, що комсомолець не може бути віруючим. Крім того, поляки намагалися приховати свою національність, боячись, що тим самим викличуть проти себе репресії. І їхні побоювання були недаремні, тому що 1937 рік – це рік початку масштабних репресій і терору, коли так звана "польська операція", яка проводилася проти поляків, на території Радянської України серед національних операцій радянських органів була однією з найбільших. Тобто був певний спротив зі сторони селян, які боялися, що таким чином радянська влада хоче остаточно всіх закріпачити у колгоспах і облікувати. Були побоювання, що це пов'язано з війною, яка наближається. І це фіксувалося працівниками НКВД. Але, попри це, впродовж другої-третьої декади січня все НКВД зазначали, що все відбулося добре. Попри ці ускладнення, результати начебто мали бути абсолютно успішними з точки зору радянської влади. І про це вони доповідали з різних областей, фіксуючи настрої населення, хто що говорив і яким чином реагували на проведення перепису. І навіть та доповідна, яка була подана 13 січня на комуністичне керівництво Радянської України, на Постишева і Косіора, говорила про те, що загалом все пройшло добре і відносно спокійно", – пояснив він.
Натомість, за словами Когута, наступна довідка на Єжова, яка була зафіксована від травня 1937 року, є про шкідництво при проведенні Всерадянського перепису.
"Тобто коли почали підбиватися підсумки, побачили, що насправді стають явними результати голоду 1932-33 років, і почався пошук винник у тому, що результати перепису виявилися не такими, як мали бути. Таких винних знайшли. Ними стали працівники-статисти, які і проводили цей перепис. І в колекції також представлені документи допитів та документи з архівно-кримінальних справ цих осіб, яких було звинувачено в тому, що вони пішли на згоду з українською контрреволюцією і здійснювали шкідництво під час перепису. В Україні цими винними, які намагалися показати негативну політику радянської влади на території України, були Олександр Асаткін (росіянин) та Ілля Вейцбліт (єврей). І сподіватися, що у них був якийсь сентимент до України чи чогось українського, мабуть, було б перебільшенням", – сказав Когут.
Когут наголосив, що у протоколах допитів йдеться про те, що проблема з браком населення пов'язана саме з результатами голоду і з результатами так званої сільськогосподарської політики більшовиків на селі.
"Ця лінія проходить через всі ці протоколи. І потім чекісти намагалися прив'язати не тільки шкідництво під час перепису, а й троцькізм, контакти з різними дипломатичними установами тощо. Але лінія про те, що брак населення став результатом голоду, засвідчена у матеріалах допитів", – додав він.
Крім того, є колекція повідомлень німецьких, французьких, японських та польських дипломатів, які фіксували те, що на території Радянської України відбувається великий голод.
"Серед декого з них були навіть свідчення про те, що це мовляв цілеспрямована політика Росії, метою якої фактично є змінення етнографічного поля України і заміщення українців росіянами. Називалися також оцінки кількості загиблих у сім і більше мільйонів осіб. Ці підрахунки були, скоріше, загального характеру, оскільки вони їх робили на основі спілкування з мешканцями тогочасної Радянської України і на основі власних спостережень. І вони дають нам розуміння порядку кількості загиблих від Голодомору. Про те, що на території України триває голод, вони повідомляли у Берлін, Токіо чи Париж. І ці матеріали вже використовувалися або не використовувалися тими уряди, чиїми представниками були ці дипломати. Наприклад, в Німеччині ця тема широко піднімалася і пізніше висвітлювалася. І хоча вона використовувалася з пропагандистською метою, але джерела цієї інформації були правдивими", – сказав Когут.
Фото Українського інституту національної пам’яті
