Що нового передбачає закон про приватизацію
Приватизація в Україні заповільна. Ми мали б закрити це питання ще наприкінці 90-х, але комусь, мабуть, було нецікаво це робити. Зараз ми, хоч і під час воєнного стану, але підійшли до цього питання наново для того, щоб ліквідувати всі бар’єри, які заважали десятками років продати непотрібні державі об'єкти.
Цей законопроєкт називається "щодо релокації підприємств і економічного відновлення", хоча стосується змін до приватизації. Це означає, що сьогодні велика кількість підприємців шукають місце, куди переміститися. Підприємці зі Сходу і Півдня хочуть придбати те чи інше приміщення чи завод для того, щоб зберегти своє виробництво. Спрощену оренду для цілої релокації ми вже передбачили окремим законом ще в березні. Що стосується приватизації, там є глибша і важча історія.
Треба було дати можливість купувати. Тому що якщо це не перукарня чи кав'ярня, з якими можна переїжджати хоч десять разів, а виробництво і певний завод, то підприємці можуть перевезти їх лише один раз. Тому що це не з квартири у квартиру переїхати. Це підключення, інвестиції в обладнання, його демонтаж, а потім знову монтаж тощо. Крім того, обладнання не може працювати в абияких умовах, і треба вкласти гроші в приміщення. А в орендоване приміщення нікому не цікаво так багато вкладати, якщо це стосується виробничих потужностей.
Саме тому необхідно було закласти можливість проводити приватизацію тих непотрібних активів, які вже давно висять у держави. Тобто вони не виконують жодних функцій. І їх можна передати живим підприємцям, які далі будуть платити податки та створювати робочі місця. І вони не поїдуть в Польщу чи в Чехію, адже завдяки цій реформі ми можемо залишити їх тут.
Про скорочення терміну приватизаційних процедур
Ми мінімізуємо строки, які раніше були передбачені в законодавстві для проведення аукціонів та ухвалення рішень. Раніше чиновники в Фонді держмайна мали ухвалити рішення, потім це опублікувати, місяць воно мало повисіти в електронній системі, а також треба було опублікувати в газеті. Тож ми це все оптимізуємо.
Ми зменшуємо строки та робимо їх реальними та розумними. Прибираємо бюрократичні процедури, зокрема публікації в друкованій газеті відомостей приватизації. Можливо, це було актуально, коли почалася приватизація в Україні, але вже не зараз і точно не в умовах війни. І не треба фінансувати ту газету. Крім того, ми зняли додаткові бюрократичні обмеження, тобто зайві дозволи для підприємців, яким треба було зібрати довідки. Адже, об’єктивно, в умовах війни довідки важче збираються.
Отже, ми це все прибрали й заклали швидку, просту та зрозумілу приватизацію через електронні аукціони на Prozorro.Продажі. Це вже було й раніше. З 2018-го року за законодавством можна придбати державні й комунальні активи через систему Prozorro.Продажі. Але зараз ми це ще й пришвидшили.
Про ціни на об'єкти
Поняття "приватизація" якраз і має на увазі передачу з державної в приватну власність. Тобто зміну статусу об'єкта. Не йдеться про те, щоб продати дорого. Треба продавати ринково, щоб у нас приватизація не була така, як у 1994 році. Тоді вона була не дуже ринковою, адже не було прозорих і зрозумілих процедур продажу. Хто як хотів, так ті підприємства розтягнув. Сьогодні ми кажемо, що в електронній системі у визначений день буде відбуватись аукціон, і всі, хто хоче, можуть з будь-якої точки світу зайти з телефону і взяти участь. І оце буде продаж ринковий. Водночас росіяни точно не зможуть підступити ні на крок. Тому інтерес держави сьогодні — зберегти тих підприємців, які хочуть в безпечних умовах продовжувати працювати.
Про страхування об'єктів
Це вирішується в тому ж режимі, як і щодо інших об'єктів, які не були приватизовані. Якщо ми говоримо про щойно куплений на аукціоні з приватизації об’єкт і чийсь гараж чи квартиру, то вони можуть бути однаково розбомблені. І в однаковому режимі необхідно буде стягувати з Російської Федерації як країни-агресора та терориста кошти. Ми могли б написати в законі таку вимогу щодо страхування, але це не дало б бажаного результату, і навряд чи страхові компанії змогли б якісно відповісти на цю вимогу законодавства. Вони б просто позакривалися і сказали, що не будуть страхувати такі об'єкти, тому що війна.
Про кількість об'єктів, яку держава може продати
Ми очікуємо, що кількість об’єктів, які можна буде продати, збільшиться втроє або вчетверо. Тобто до 1000 об'єктів до кінця року. А це робочі місця та надходження в бюджет. Тому про гроші ми ще не говоримо. Але нам треба зберегти робочі місця, щоб люди, зокрема з Миколаєва чи Харкова, переїхали в більш безпечні місця.
Ілюстративне фото: pexels.com
