Чому не було підписано постанову
Це не питання незадоволення суспільства. Воно не було наскільки різким, як можна було б очікувати. Це питання внутрішньої дискусії та дискусії всередині парламенту і самого Кабінету Міністрів. Є позиції взагалі проти цієї ініціативи щодо дозволу для відповідного пропуску, адже деякі розцінюють це як спосіб поїхати за кордон, заплативши 200 тис грн. Водночас інші вважають, що вимоги, які зараз поставлені для цього, є недостатньо обґрунтованими. Зокрема, це стосується середньої заробітної плати, яка зазначена у цій постанові у розмірі 20 тис грн, про що зазначав голова податкового комітету Данило Гетманцев, так і питання самої суми застави у розмірі 200 тис грн і відповідальності в цілому. Тобто це питання дискусії.
Але у мене виникає певне здивування, чому ця дискусія не відбулася до того, як було анонсовано. Це означає, що всередині Кабінету Міністрів немає ніякої одностайності та чіткої субординації й структури ухвалення рішень. Адже такий підхід є неправильним: анонсувати відповідне рішення без узгодження з прем'єр-міністром або не переконавши його в тому, що воно є доцільним. Тобто все-таки треба спочатку отримати рішення, щоб люди на щось розраховували, знаючи, що воно в конкретний день почне діяти, і відповідно мали можливості формувати свої бізнес-плани.
Україна серйозно страждає від цієї заборони. Наприклад, є виклики для наших моряків, які не можуть виїхати за кордон після ротації, а вони приносять значну суму коштів для України. Це питання стосується і наших айтішників, які втрачають свої контракти внаслідок того, що вони не мають можливості виїхати до замовників і дослідити певні процеси безпосередньо там. Тому я вважаю, що такий підхід не є достатньо обґрунтований. Те рішення, яке було запропоновано, мало право на те, щоб його ухвалити, проголосувати та підписати, а далі, якби виникли зловживання, то й реагувати на них.
Як бути з чоловіками, які перебували за кордоном до 24 лютого
Я вважаю, що ті, хто перетнув кордон до 24 лютого, не порушують законодавство. Можуть бути претензії етичного плану щодо того, чому вони перебувають за кордоном, знаючи, що в їхній країні серйозні виклики та, можливо, вони могли б краще допомогти. З приводу тих, хто скористався якимись незаконними способами, я вважаю, що у цьому випадку має бути жорстке покарання. Попри те, що вони роблять там, якщо вони незаконно перетнули кордон, це має каратися без жодних вагань та виключень.
Якщо ми говоримо про водіїв, які здійснюють поїздки до Європейського Союзу, то це є необхідним. І згідно з законом вони мають на це право. Це стосується і волонтерів, якщо вони дотримуються вимог, поставлених у законодавчих документах з приводу того, що вони можуть виїхати, щоб здійснити свою волонтерську діяльність і повернутися в Україну, зокрема, завести матеріали, амуніцію та інші речі, які зараз необхідні в Україні. Я вважаю, що все це є правильним.
Але є один момент з приводу того, що люди могли б виїхати й заробляти там кошти. Нас добре приймає Європа саме тому, що вони бачать, що абсолютно переважна кількість біженців — це жінки, діти та старі люди. І саме завдяки цьому ми отримуємо сприятливу атмосферу з боку європейців щодо українців. І вони готові допомагати. У випадку, якби відбулося не тимчасове переселення, а фактично переселення з усією родиною, то для нас був би серйозний виклик.
Крім того, якби дозволили виїжджати з чоловіками, то це означало б, що люди там уже зі своєю родиною змогли б знаходити роботу, житло тощо. І тоді вони з великою ймовірністю не повернулися б до України. І для нас був би сильний демографічний удар. І відновлення України тими темпами, на які ми розраховуємо, було б неможливим внаслідок цього.
Фото: Держприкордонслужба
