Біля Будинку профспілок в Одесі, 2 травня 2014 року. Фото: УНІАН
Росія визнана рішенням ЄСПЛ стороною, яка підбурювала і фактично спричинила ці масштабні вбивства
Чому, за цим рішенням ЄСПЛ, події 2 травня 2014 року в Одесі спричинила російська пропаганда, але компенсацію має сплачувати Україна? Чи це відповідає букві закону?
Рішення, як на мене, дуже сильне, важливе і визначено факт порушення низки статей. Зокрема, йдеться про статтю 2 Європейської конвенції із прав людини. Нагадаю, що Європейський суд — це орган контролю за виконанням кожною з держав-членів положень Європейської конвенції з прав людини. Коли держава не бере жодних відступів від зобовʼязань щодо виконання, тоді вона має виконувати в повному обсязі. У 2014 році про події, про які йдеться у цій справі, держава Україна не робила жодних відступів і говорити про те, що там були якісь обмеження, чи держава сказала, що не несе відповідальності за конкретні дії такого характеру, не можна. Тому держава мала забезпечити в повному обсязі забезпечення статті 2 — право на життя, статті 8 — право на приватність у єдиній справі (у справі "Вʼячеславова та інші проти України").
Росія була визнана рішенням ЄСПЛ стороною, яка підбурювала і фактично спричинила ці масштабні вбивства і недотримання положень Конвенції. Але Росія не є співвідповідачем та не несе матеріальної відповідальності. Суд ухвалив рішення на суму понад 300 тисяч євро, якщо порахувати сумарно всі виплати, які має виплатити Україна заявникам. Фактично йдеться про дві події: перша — це марш 2 травня 2014 року в Одесі фанатів двох футбольних клубів і сутички з антимайданівцями, антимайданівці фактично розстріляли цей марш, спричинили провокацію, в результаті якої потім трапилася наступна, друга подія. Щодо другої події — це коли фанати пішли на табір антимайданівців на Куликовому полі й, відповідно, потім трапилася пожежа, яка так само викликає багато питань щодо розслідування. Хто спричинив цю пожежу? Як? Чому там така кількість загиблих?
Якщо ми говоримо про сам матеріал цієї справи, то в рішенні ЄСПЛ, яке вказується, подетально, майже похвилинно розписані всі події з мотивацією, чому вони були вчинені. Тут немає обвинувачення держави Україна в тому, що вона допустила велику кількість смертей в той час. Відповідно незабезпечення безпеки і втрата цих життів під час як маршу футбольних фанатів, так і під час пожежі в Будинку профспілок в Одесі аналізується і кожного разу вказуються персоналії. Зокрема, було вказано, що велика кількість правоохоронців була попереджена, але вони перебували не на маршруті, де йшли футбольні фанати. Правоохоронці перебували на стадіоні й, відповідно, не могли втрутитися і забезпечити безпеку. В той час було наведено низку прикладів, що сам Фучеджі (колишній заступник начальника Головного управління МВС України в Одеській області Дмитро Фучеджі – ред.) фактично брав участь у підтримці тих, хто стріляв по фанатах і провокував початок обстрілу фанатів. Відповідно, коли йшлося про непорятунок і відмову надсилати пожежні машини, вказано, що той же тодішній мер міста Руслан Боделан пізніше втік до РФ через окупований Росією Крим. Це так само підтвердження того, що суміжна відповідальність за оці дії, які на сьогодні під юрисдикцією України, на той час були під впливом проросійських сил або агентів, якими були оці особи. Чому ж така відповідальність? Росія не може бути на сьогодні визнана співвідповідальною у цьому злочині без проведення окремої належної розслідувальної роботи.
До речі, найбільш важливе, на що звернув увагу Європейський суд — це порушення процесуальної частини статті 2 — розслідування всіх оцих фактів. Наскільки воно було неупередженим, швидким, ефективним. Оця процесуальна частина спричинила фактично констатацію порушення цієї 2-ї статті в її процесуальному аспекті. Тому це урок для України і вказівка. Але повторень таких подій Україна вже не допустила в майбутньому. Адже події в Одесі 2 травня 2014 року використовувалися як приклад нібито розправи над проросійськими мітингувальниками. Сам процес розслідування був неефективний і на це потрібно звернути увагу та уникати в подальшому подібних розглядів та рішень на рівні ЄСПЛ.
.jpg)
Олександр Павліченко. Фото: helsinki.org.ua
“Майже на кожній сторінці йдеться про те, що винувата Росія, що вона підбурювала”
А якщо говорити про реакцію України зараз, то що говорять наші правники? Як реагуватиме держава Україна — виконуватиме це рішення чи, можливо, оскаржуватиме?
Інформації поки що немає. Є можливість оскаржити це рішення і передати на розгляд Великої палати, але шансів, що воно буде змінене при розгляді Великою палатою, немає. Воно фактично буде підтверджене, просто буде більш детальний розгляд всієї ситуації. Відповідно поки що немає інформації, що Україна не погоджується з висновками ЄСПЛ. Це рішення не є проти України. Це не принизливе для України рішення і Росія жодним чином не використовує це рішення як агітаційне і пропагандистське, яке вказує на те, що начебто ЄСПЛ засудив Україну. В ньому майже на кожній сторінці йдеться про те, що винувата Росія, що вона підбурювала, що її практики, які були ще в Криму, повторювалися саме в цій події і наступні такі події вчинені Росією вже в Донецькій і Луганській областях. Це РФ стоїть за цими подіями. Тож для Росії це рішення так само є незручним, воно обвинувачує Росію у підбурюванні та відповідальності за ці події.
Ви кажете, що Росія обвинувачується на кожній сторінці рішення ЄСПЛ, але санкцій відносно РФ немає. Чому?
Ця заява подавалася проти однієї держави. Заяви були проти України, яка несе де-юре і де-факто відповідальність за цю територію. Росія на той час не несла відповідальності за них. Де-юре відповідальність і за Крим сьогодні несе Україна, а де-факто він перебуває під окупацією РФ. Відповідно тут немає поширення юрисдикції вимог дотримуватися норм Конвенції на державу, щодо якої не встановлено, що вона мала нести цю відповідальність, маючи правові на те підстави. Те, що такі події були вмотивовані діями РФ, — так, це зазначається. Це рішення ЄСПЛ є своєрідним юридичним закріплення того факту, що Росія вчиняла ці акти гібридної війни, підтвердженням поширення впливу РФ, яка казала, що "її там немає" і є "зелені чоловічки” невідомо якої державної приналежності. Але насправді ЄСПЛ встановив дуже чітко, хто мав нести відповідальність і чому Україна не мала можливості настільки ефективно розслідувати справу. Йдеться про те, що ті ж самі винуватці, які були на чолі і міліції, і міста, спричинили цю найбільш трагічну планку, підняту високо, і втекли до РФ, уникнувши належної відповідальності. Зокрема, наводиться інформація, що був запит на екстрадицію того ж Фучеджі, який був відповідальний за забезпечення правоохоронними органами безпеки цього заходу. Росія відмовила у цьому запиті, мотивуючи тим, що він є громадянином РФ, а вона своїх громадян не видає. Хоча він був обвинувачений у вчиненні злочину, який потягнув велику кількість жертв.
В ЄСПЛ тисячі справ проти Росії
Я хочу пригадати, що минулого року Росія розгромно програла в ЄСПЛ справу щодо порушень прав людини в Криму. А скільки сьогодні справ в ЄСПЛ, де фігурує РФ? Які ще рішення були ухвалені?
На сьогодні є справи щодо безпосередньо самої РФ, тобто звертаються заявники з самої РФ або незалежно від того, громадянами якої держави вони є, вона подають заяви проти РФ. Нагадаю, Росія перебувала у системі Європейської конвенції до 16 вересня 2022 року. Тобто всі події, які траплялися до цього часу, підлягали оскарженню, але треба було вкластися у 4-місячний термін після вичерпання всіх національних засобів.
Щодо кількості, то вона досить значна і вимірюється тисячами заяв, які не розглядаються, тому що Росія була серед лідерів-держав за кількістю заяв щодо порушень прав, визначених Конвенцією. Росія визнала свою позицію такою, що вийшла з системи Конвенції, хоча за стандартами Європейської Конвенції вона несе відповідальність за ті порушення, які визнаються судом і які підлягають виконанню до часу, поки вона не вийшла.
Відповідно, на сьогодні є кілька міждержавних справ, тобто “Україна проти РФ”. Є низка справ, які подаються, наприклад, проти України і РФ. Це так звані “подвійні справи”. І більшість заяв — індивідуальні, коли заявники зверталися через порушення РФ норм Європейської конвенції, але для цього треба було вичерпати можливості національних судових систем.
