Президент України Володимир Зеленський і лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська під час зустрічі у Вільнюсі, Литва, 25 січня 2026 року. Фото: Х/Tsihanouskaya
"Три фактори склалися воєдино і дали змогу організувати зустріч між Зеленським і Тихановською"
Під час зустрічі у Вільнюсі президент України Володимир Зеленський запросив лідерку білоруської опозиції Світлану Тихановську до Києва, а вона запропонувала призначити в Україні спецпосланника з питань Білорусі. Чому така зустріч відбулася саме зараз, а не раніше?
Ця зустріч відбулася саме зараз із кількох причин.
►Перша ‒ українська влада так чи інакше потроху почала змінювати свою позицію щодо білоруських демократичних сил. Адже раніше відбувалося повне ігнорування і навіть лунали звинувачення, що нібито українські дипломати спеціально блокують участь Тихановської у спільних заходах із представниками Польщі та Литви. Але від минулого року ця позиція ставала трохи м’якшою, Зеленський неодноразово згадував у промовах Білорусь, говорив про необхідність демократизації країни, тобто відбувалася досить повільна еволюція у сприйнятті білоруського демократичного руху.
►Друга ‒ це те, що відбулася зміна голови Офісу Президента України. Раніше його очолював Андрій Єрмак, а зараз ‒ Кирило Буданов. Думаю, що зміна очільника ОП значною мірою вплинула на ситуацію, тому що Єрмак був прихильником непублічних переговорів і контактів, прихованих дипломатичних способів взаємодії. І судячи з усього, за каденції Єрмака ОП не був готовий якимось чином публічно афішувати свої контакти з білоруськими демократичними силами, хоча ці контакти були не дуже регулярними й не дуже продуктивними.
►Третя причина ‒ це те, що Тихановська брала участь у спільному заході, на якому були присутні також представники Польщі та Литви. Тож формат Люблінського трикутника і попередні заяви, зокрема, колишнього міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, що має бути "чотирикутник" (Польща, Литва, Україна та Білорусь ‒ ред.), а також сама участь Тихановської ‒ усе це виглядало досить логічно. Відтак загадані фактори склалися воєдино і дали змогу організувати зустріч між Зеленським і Тихановською.
"Продемонструвати Лукашенкові, що Україна не збирається мовчки вдавати, що нічого не відбувається"
Як ви гадаєте, хто був ініціатором цієї зустрічі?
За інформацією, що надходить з інсайдерських джерел, це була українська сторона. А також причина криється в тому, що останнім часом Олександр Лукашенко поводився не завжди адекватно, він використовував погрози в бік західних країн, а Володимир Зеленський звертався до прикладу Білорусі, де свого часу не вдалося побороти диктатуру, щоби пробудити західних партнерів до більш активної підтримки України. Плюс той факт, що Лукашенко та українська влада не були дружніми останнім часом, тож новоспечений голова Офісу вирішив піти на підняття ставок і запропонував провести таку двосторонню зустріч між Тихановською та Зеленським, щоб продемонструвати Лукашенкові, що Україна не збирається мовчки вдавати, що нічого не відбувається, а у разі якихось недружніх дій з боку офіційного Мінська українська влада реагуватиме відповідним чином і гратиме на нервах білоруської влади.
Гадаю, що більш активна позиція України в цій проблематиці могла б допомогти нам посилити свої позиції в регіоні. Адже є польський трек і литовський трек, які взаємодіють з різними опозиційними структурами Білорусі, а також ведуть певні дипломатичні консультації із режимом Лукашенка. І в цьому контексті Україна могла б зайняти проактивну позицію і спробувати свій трек. Але думаю, що про це зарано говорити, тому що питання Білорусі завжди було на периферії від початку повномасштабної війни, тож якесь цілісне бачення не може народитися за кілька тижнів.
Олександр Лукашенко. Фото АР
Тихановська – єдина представниця демократичних кіл Білорусі, яка має прямі контакти з лідерами європейських держав і США
Деякі українські оглядачі вважають Тихановську доволі кволою лідеркою опозиції, мовляв, справжніми лідерами демократичної Білорусі є добровольці, які сьогодні воюють у Полку Кастуся Калиновського. Наскільки лідерські позиції Тихановської є впливовими у Білорусі?
Зараз білоруські демократичні сили перебувають у кризовому етапі. У 2020-21-22 роках лідерство Тихановської не зазнавало якихось питань чи сумнівів, ніхто особливо не бачив альтернативи. А зараз Лукашенко почав випускати політв’язнів, приміром, у грудні на свободу вийшли Віктор Бабарико і Марія Колесникова, це колишні кандидати у президенти Білорусі на виборах 2020 року, а влітку на свободу вийшов чоловік Світлани Тихановської ‒ Сергій, який також був кандидатом у президенти. Тобто лідери опозиції повертаються, а тому не для всіх людей буде очевидним, що Тихановська є безальтернативною фігурою, на яку потрібно орієнтуватися. Я думаю, що це є ставкою Лукашенка ‒ дробити білоруське демократичне середовище і створювати додаткові центри впливу, для того щоб ця історія була менш об’єднаною і слабшою. Тому Тихановська стикається зараз із певними труднощами, хоча у плані зовнішніх зв’язків і дипломатії їй поки що немає рівних. Це єдина представниця демократичних кіл Білорусі, яка має прямі контакти з лідерами європейських держав і США, вона проводить певну адвокаційну роботу разом зі своєю командою. Отже, поки що Тихановській конкуренції немає. Польща і Литва все ще роблять на неї ставку.
"В Україні має бути дипломат, який частково відповідатиме за білоруський трек"
Пропозиція призначити в Україні спецпосланника з питань Білорусі ‒ це політичний жест чи це має якесь практичне підґрунтя для зовнішньої політики?
Нагадаю, що до лютого 2025 року в МЗС України була посада посла з особливих доручень з питань Білорусі. Ним був Ігор Кизим, колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Білорусі, якого Зеленський відкликав із посади у 2023 році, після того, як Денис Пушилін відвідав офіційний Мінськ і зустрівся з Лукашенком. Відтоді ця посада ніким не зайнята. Думаю, що МЗС просто призначить нову людину на цю посаду, можливо, це буде людина з дипломатичним рангом. Коли це відбудеться, сказати складно, але я б не виключав такого розвитку подій. Демократичні сили Білорусі активно лобіюють ідею, що в Україні має бути дипломат, який частково відповідатиме за білоруський трек і зчитуватиме сигнали і процеси, що мають місце в Білорусі, аби доносити інформацію до МЗС та президента України.
"Білоруський демократичний рух останнім часом почав ремонтуватися"
Повернуся до трохи дивного питання ‒ Світлана Тихановська як лідерка опозиції та воїни Полку Калиновського. Чи є між з ними зв’язок? Адже і те, і те ‒ опозиція до режиму Лукашенка.
Так, між ними є зв’язок. Якщо брати 2020-23 роки, то між добровольцями Полку Калиновського та командою Тихановської були трохи напружені відносини, бо вони мали різні погляди на шляхи досягнення демократичних змін у Білорусі. Тихановська вважала, що це треба робити демократичним мирним шляхом, а добровольці вважали, що це треба робити силоміць, бо диктаторські режими інакшим чином не падають. Але з другої половини 2023 року вони все ж таки змогли налагодити спільні точки дотику і взаємодії, зокрема, деякі члени Полку Калиновського після звільнення зі служби почали більш активно працювати з командою Тихановської. Наприклад, це стосується заступника командира полку Вадима Кабанчука, який зараз є представником опозиційного перехідного кабінету з питань безпеки та оборони. Також треба розуміти, що білоруський демократичний рух останнім часом почав ремонтуватися. Він дуже неоднорідний, є різні групи впливу і різне ставлення до Світлани Тихановської та інших політичних фігур.
"Українська сторона намагається зберігати наявний статус-кво щодо Білорусі"
Як сьогодні Україна розглядає Білорусь та яке місце Білорусі в українському баченні безпеки Східної Європи?
Від 2022 року ця позиція України базується виключно на прагматичному та безпековому інтересі. Україна підтримує певні дипломатичні контакти та контакти по лінії спецслужб, для того щоб вирішувати гуманітарні питання, зокрема обмінів військовополоненими, які досить часто відбуваються на території Білорусі. Також це питання повернення українських громадян з окупованих територій через Білорусь ‒ на в’їзд в Україну діє один пункт пропуску "Доманове" у Волинській області. І третє питання ‒ це уникнення можливих різких рухів на північному напрямку, тобто Україні не потрібні додаткові тисячі кілометрів фронту, а отже, українська сторона намагається дотримуватися досить обережного підходу, щоб зберігати наявний статус-кво: з Білорусі не летять ракети на територію України; Білорусь не використовується безпосередньо як плацдарм для ведення бойових дій; українська сторона зі свого боку не завдає ударів по білоруській території, де зараз досить активно виготовляють продукцію військового призначення для потреб РФ.
"Це індикатор того, що Україна почала нарешті замислюватися, як взаємодіяти з Білоруссю далі"
Проте стає зрозуміло, що з наближенням якоїсь угоди про припинення війни питання Білорусі постане у дещо іншому ключі, адже треба буде формувати рамкову взаємодію з Лукашенком у поствоєнний період. Думаю, що факт зустрічі Зеленського і Тихановської ‒ індикатор того, що Україна почала нарешті замислюватися і в якомусь форматі обдумувати те, як взаємодіяти з Білоруссю далі. Це те, чого не вистачало в минулі роки. На мою думку, рішення про зустріч із Тихановською є трохи запізнілим, це можна було зробити набагато раніше, але вже як є. Сподіваюся, що цей підхід до білорусів буде формуватися достатньо швидко, для того щоб у момент завершення війни українська сторона мала вже чітко сформульований підхід, як далі діяти з Лукашенком і говорити з ним не з пасивної, а з активної позиції ‒ позиції сили. І диктувати свої умови офіційному Мінську: якщо вони хочуть продовжувати спокійно нормально існувати й отримувати поступки з нашого боку, то мають виконати певні умови. Це був би найбільш прагматичний і продуктивний підхід. Сподіваюся, у нас до цього дійдуть руки, попри те, що на сьогодні є питання важливіші та пріоритетніші за питання Білорусі.
Чи зміцнила ця зустріч позиції Світлани Тихановської як лідерки опозиції? Чи приїде вона до Києва?
Думаю, що всередині демократичного руху її позиції посилились. Я би навіть не виключав можливості, що справді Тихановська приїде до Києва. Питання ‒ в якому статусі. Але ймовірність такої зустрічі вже на території України значно зросла.
.jpg)
Павло Радь. Фото: facebook
