Семен Глузман. Фото: facebook/Lesya Kharchenko
Семен Глузман народився 10 вересня 1946 року в Києві. Закінчив Київський медичний інститут у 1970 році, за спеціальністю "психіатрія". На початку 1970-х років відкрито виступав проти каральної психіатрії СРСР. Підготував незалежну експертизу у справі дисидента Петра Григоренка, довівши його психічне здоров’я та незаконність репресій проти нього. 1972 року Глузмана засудили на 7 років таборів і 3 роки заслання. У таборах разом із іншими політв’язнями продовжував наукову та публіцистичну діяльність, зокрема написав "Посібник із психіатрії для інакодумців".
Після заслання працював у Києві спочатку на заводі, пізніше лікарем, згодом педіатром і завідувачем відділення поліклініки. Паралельно займався науковою та громадською діяльністю, писав статті про зловживання психіатрією, брав участь у телевізійних програмах. З 1989 року був членом експертних груп при Верховній Раді СРСР та Асоціації психіатрів України. У 1993–1995 роках керував проєктом "Модель системи інформування та планування для України", з 1993 року – виконавчий директор Українсько-американського бюро захисту прав людини.
Виступав перед Конгресом США як експерт із прав людини, керував спільними американсько-українськими дослідженнями у сфері психічного здоров’я дітей та алкоголізму. 1998 року був одним із авторів Закону України "Про психіатричну допомогу".
1978 року Amnesty International оголосила роком Семена Глузмана. 2008 року отримав Женевську премію з прав людини в галузі психіатрії за мужність і відданість гуманізму.
