Чому важливо говорити про права жінок і дівчат?
— Зараз ми можемо почути про те, що нібито всі права жінок досягнуто, що жінок не дискримінують, що норми права рівносильні і рівні щодо жінок і чоловіків. Але Світовий банк проводиться спеціальне дослідження, де точно вказує, який відсоток норм можна вважати дискримінаційними, і Україна зараз на такому місці, що приблизно 25% всіх норм Світовий банк визнав як такі, що є дискримінаційними, тобто можуть дискримінувати саме на підставі статі людини. І ми бачимо це не тільки у правовій площині, а у тому, як це реалізується.
Був проведений практичний експеримент однією з моїх знайомих,яка подала два абсолютно однакових резюме на два різні портали, але в одному резюме вона вказала, що вона жінка, а в іншому — чоловік. Більшість відгуків на резюме, де було вказано, що це чоловік, пропонували кращі місця роботи, більшу зарплату і не намагалися знизити зарплату. У тому резюме, яке стосувалося жінки, зарплата була на декілька тисяч меншою і роботодавець намагався торгуватися щодо того, аби ще зменшити цю зарплату. Місця та умови роботи також були гіршими.
Як можна запропонувати інший сценарій святкування 8 березня, при цьому не ображаючи почуття людей чи звичку отримувати подарунки та квіти у цей день, оскільки є люди, які не вважають, що від цього треба відмовлятися?
— Звичайно, подарунки, увага приємні всім. Тут, можливо, варто розраховувати на те, що є деякі традиційні речі, які ми отримали внаслідок довгого перебування у Радянському Союзі, певні звички святкувати це як весну, як молодість. Це все простіше. Це справді можна відсвяткувати, цьому можна порадіти. У той же час 8 березня як Міжнародний день захисту жінок — це трошки складніша тема. Звичайно, одним помахом руки, проханням чи законом все не зміниться. Це потрібно робити поступово, прокопувати якісь перехідні моменти, наприклад, запропонувати поздоровити жінок квітами, але побажати їм не бути ніжними, добрими чи турботливими, а побажати їм поваги до їх професійних якостей, гарного кар’єрного розвитку, поваги в родині, спільного піклування з чоловіком про дітей та дім. Тобто побажати їм чогось корисного і практичного саме для них, а не для того, щоб вони були зручнішими для когось іншого.
А як це можна змінювати на рівні школи? Наприклад, поговорити про жінок-героїнь, взяти книжки "Це зробила вона" і "Дівчата можуть все" і придумати рольову гру або просто розповісти, зробити листівки з цими героїнями. І часто буває спротив мам у вайберських батьківських групах, а також інколи це не приймають вчительки.
— По-перше, треба знайти однодумців і вже разом діяти і щодо адміністрації, і щодо інших батьків. Можливо, інтернет-спілкування, батьківський вайбер, для цього не найкращий варіант. Це привід, коли можна зустрітися, поговорити, показати ці книжки і пояснити, що нічого страшного у цьому немає, що це цілком відповідає духу свята і мотивує дівчат. Мабуть, треба говорити і на рівні школи, що якщо у нас школа — це інститут, який має формувати майбутнє суспільство, майбутніх українців і українок, то вона теж несе відповідальність за те, якими саме вона зробить дівчат та хлопців, як вона покаже це свято. Точно не потрібно сваритися. І не варто відразу очікувати багато. Можна пробувати починати з чогось маленького, і з року в рік збільшувати цей рівень свідомості.
Що основне розповідати дівчатам і хлопцям стосовно того, які можуть бути образливі стереотипи, які стосуються жінок? Які права має знати дівчинка?
— У шкільні роки діти певним чином отримали ці меседжі про те, яка має бути жінка, яке її призначення, і, відповідно до невтішних даних ООН, в Україні величезна частка людей вважають, що призначення жінки — піклуватися про родину і про дітей. Нічого поганому в тому, аби піклуватися про дім та дітей немає. Погано лише те, що ці обов’язки покладено тільки на жінку. Якби ці обов’язки розподілялися порівну між чоловіком і дружиною, як відповідно до Сімейного кодексу, то жінка мала б більше можливостей для розвитку, для вкладу в державу, в суспільство, і політику. Вона могла б бути більш активною у суспільному житті. Можливо, дівчаткам варто підкреслювати, що "ви можете більше, ніж просто доглядати за дітьми чи за домом, що у вас є таланти, і ви можете їх реалізувати, що ви такі ж талановиті і можете бути такими ж успішними не гірше, ніж хлопчики".
Дівчата дають дуже гарні результати у різноманітних дисциплінах, але все одно є лінія стосовно того, ти ще маєш поратися до дому, маєш готуватися бути мамою, маєш усвідомлювати, що відповідатимеш за родину. І, незважаючи на те, яка модель родини у дівчинки, школа теж дуже часто транслює такі речі. Як бути дівчатам, коли вони звідусіль відчувають тиск: ти маєш добре вчитися маєш бути дуже гарненькою, виглядаєш як дівчинка, і якщо ти виглядаєш не як дівчинка, ти погано вчишся, тебе вважають нечепурою, ні на що не здатною і абсолютно де мотивують? Є шанс у 12-13 років відчути себе сильнішою, відчути свої справа краще, незважаючи на стереотипи?
— Я б порадила нагадати дівчатам, що вони можуть підтримувати одна одну, що дівчинка підтримує дівчинку, що потрібно бути на стороні іншої дівчинки, подумати: "Чи я достатньо її підтримую?". Оця справжня дружба між дівчатами, підтримка теж може бут дуже великою опорою для впевненості дівчат у собі, для їх майбутнього розвитку, для того, як вони будуватимуть свої стосунки і відносини у дорослому житті. Вони будуть знати, що можуть від іншої жінки отримати підтримку і будуть готові самі дати цю підтримку іншій жінці. Оця солідарність і може в шкільні роки будуватися. Шкільні роки — це час, коли дівчаткам можна запропонувати частіше ставати на сторону інших дівчат.
Фото: facebook.com/events/s/марш-жінок-2020
Як розглядати права дівчат крізь призму шкільного булінгу? Чи є особливості цькування дівчат?
— У шкільні роки дуже важливою стає зовнішність, особливо для дівчаток. Відповідно, дівчата, які тим чи іншим чином не відповідають цим параметрам, отримують у свій бік або відчуження, або насмішки, або інші не дуже приємні дії і потрапляють в ізоляцію. Можливо, їм і вчитися гірше через це, і вони соціально менш адаптовані. Ймовірно, зовнішність і пов’язана з нею популярність створять травматичну ситуацію саме для дівчаток. Аналогічної ситуації в хлопців немає. І не потрібно настільки давити на дівчинку. Треба поважати те, що ми різні, що у нас може бути різна зовнішність, що краса для жінки — це не основне.
Чому мамам і татам бажано дозволяти дітям обирати різноманітні іграшки, а не вважати. о рожеве і єдинороги — це виключно для дівчаток, а машинки, котрі люблять дівчата, це тільки хлопчача тема?
— Іграшки — це складний пласт. Я колись навіть пробувала вимагати від магазину, щоб вони перестали маркувати товари для дівчат та хлопців, якщо все чим вони відрізняються — це колір. По суті, рухи за права жінок є проти обмежень. Про те, що ми можемо вільно обирати речі, незалежно від їх кольору чи від якихось стереотипів, які не мають ніякого практичного значення.
Щодо одягу, є нетерпиме ставлення до дівчат, які, на чийсь погляд, дуже агресивно чи сексуалізовано одягаються.
— У нас до дівчат останнім часом дуже суперечливі сигнали. З одного боку, ми вимагаємо від них бути привабливими, кажемо, що це їх основна задача — знайти собі хорошого чоловіка, гарно виглядати, завжди бути красивою, але це може бути сексуалізовано. Якщо дівчинка хоче бути привабливою для хлопців, то, відповідно, вона буде думати, що їй потрібно одягати коротку спідницю. Але ці сигнали суперечать іншим: ти маєш бути стримана. Але як одночасно можна бути стриманою і привабливою, подобатись чоловікам і не викладати так, щоб їм подобатись? Це неможливо. Тобто з цією суперечливістю сигналів нічого не поробиш. Треба вирішити, що ми насправді хочемо від дівчат і чи варто нам їх звинувачувати у цих коротких спідницях, не таких підборах та яскравих макіяжах, чи це прямий наслідок нашого на них впливу.
Смикання за коси та бажання торкнутися жінки, зокрема, до її грудей: як з цим розібратися?
— Кожна людина має право на фізичну недоторканність. Якщо ми сприймаємо дівчат та жінок як щось гарне, як річ, яка милує око, об’єкт, який потрібно завоювати, то об’єкти можна чіпати руками і смикати, як хочемо. Якщо ставлення до жінки як до зовнішності, то це наслідок такого ставлення, коли хлопчики, чоловіки та оточуючі вважають, що можна торкнутися дівчини за інтимні частини тіла ще й звинуватити її в цьому. Провокація як така — це складна тема. Не можна звинувачувати постраждалу в якихось провокаціях. Винен завжди той, хто вчиняє правопорушення чи злочин. Дівчина, жінка, незалежно від того, як вона виглядає, не винна у тому, що її торкаються. Одяг та зовнішній вигляд не дають ніякого права порушувати ці кордони людини. Жінка — це особистість, і вона може дати або не дати згоду але цю згоду потрібно запитувати зрозумілим чином. І дівчата мають право виглядати так, як вони хочуть. Вони не порушують жодних моральних норм, а навіть якщо порушують, то це не дає нікому права їх торкатися без їх згоди.
Фото: pexels.com
