Про ініціативу президента
Ініціатива президента пролунала тоді, коли нас знову хтось лякає, що може бути напад. Навіть називають конкретні дати і години. Хоча будь-яка серйозна людина, особливо військові експерти, сміються над цим, бо коли називаються конкретні дати ще й публічно, то це значить, що саме в цей час нападу не буде.
Водночас це породжує високий рівень тривожності, а в деякого і прояви паніки. Ми бачимо, що пара десятків народних обранців залишили країну. Деякі відомі бізнесмени, яких ми називаємо олігархами, залишили країну. А це теж впливає на пересічних українців. У цьому сенсі звернення президента було доречним. Навіть суто символічно продемонструвати, що ти зі своєю державою, ти на території своєї держави, ти віриш у свою країну і в різний спосіб готовий її підтримати, — я думаю, це важливо.
Про заклик повернутися до України
Важливий і заклик до тих, хто залишив свою країну. Їх достатньо жорстко закликали повернутися, щоб вони визначилися — ти зі своєю країною або ти егоїстично думаєш лише про свою безпеку. І що ми побачили? Деякі з так званих олігархів змушені були відгукнутися і заявили про те, що вони будуть 16 числа в Україні. Можна це по-різному тлумачити. Хтось таким чином хотів продемонструвати саме президенту, що він його почув, але я думаю, тут все ж таки головне — цей символічний момент єднання зі своєю країною.
Так трапилася, що серед депутатів, які перебувають за межами України, найбільше представників "Опозиційної платформи — За життя". Я цьому фактові не дивуюся. Вчора якраз спілкувався з цього приводу з багатьма людьми і більшість сміються. Кажуть, щоб там і залишалися. Легше і простіше буде. Думаю, що це дуже показово. Бо ці люди мало спільного мають зі своєю країною. Вони не хочуть бути разом зі своєю державою. А щодо деяких депутатів, особливо по Іллі Киві, варто було б відкрити кримінальне провадження. Бо там були такі заяви зроблені, які конкретно підпадають під статтю про розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Думаю, що СБУ має ініціювати відповідне кримінальне провадження. Хоча кажуть, що у Киви не все гаразд з його когнітивним станом і що є відповідні довідки, але все рівно, думаю, тут принципово треба відреагувати.
Представники політичної сили, яку називають проросійською, і відреагували відповідним чином, — втекли зі своєї країни. Хоча серед тих, хто втекли є і представники й інших політичних сил. Важливо, що оприлюднили цю інформацію. Я знаю, що представники деяких дуже патріотичних парламентських фракцій — теж нині за кордоном. Їх присоромили. І дехто змушений був повернутися в Україну. Такий ефект публічності, щоб люди знали, хто в країні, хто — ні, яким чином поводиться зараз у ці складні часи, він є дуже значущим.
Про законопроєкт, що забороняє покидати країну під час воєнного стану
На мій погляд, таке законодавство було б доречним. Тут мають бути безумовно певні виключення, які стосуються виконання функцій держави за кордоном. Йдеться про дипломатів або представників окремих відомств, які мають виконувати державні доручення. Наприклад, представники Міністерства оборони, які організують постачання зброї або виконують інші функції. Загалом, якщо запроваджується воєнний стан, думаю, такі обмеження були б доречними.
Про інтерв’ю Коломойського
Ігор Коломойський заявив про те, що йому подобається закон про олігархів і цей закон буде корисний і навіть вигідний для нього. Ігор Валерійович любить похизуватися і грати на парадоксах. Я можу згадати інше його інтерв’ю, коли тільки з’явився проєкт закону про олігархів. Тоді він казав трохи інакші речі. Мовляв, "ну да, доведеться мені начепити якусь ознаку олігарха на свій піджак". Йому це не дуже подобалося, як, наскільки я знаю, не подобається жодному олігархові. Зараз Коломойський грає на контрасті. Він зараз під санкціями США, у нього є проблеми із розслідуваннями (до речі і в Україні також), йому не можна вступати в конфлікт з українською владою. Те, що Коломойський хотів, він не отримав. Він же хотів повернути собі Приватбанк. І деякі політичні сили казали, зокрема в Євросолідарності, що Коломойському повернуть Приватбанк. Але ніхто не повернув. Навіть ухвалили так званий "антиколомойський" чи банківський закон, що забороняє це робити. От це важливо принципово. Не вступати в конфлікт з владою і з президентом — це для Коломойського найбільш оптимальна політична тактика.
Про поведінку олігархів
Інші олігархи обирають іншу тактику. Наприклад, Пінчук тримає нейтралітет. Ахметов — навпаки. Він зараз готує цілий "опозиційний інкубатор", тобто десяток різних політиків, які в опозиції до Зеленського. Телеканали Ахметова теж в опозиції до президента. Кожен олігарх реагує по-своєму і обирає свою тактику. Тим більше, коли йдеться про конкретні економічні інтереси, тут теж є певні протиріччя. У сфері енергетики ми бачимо, що інтереси великих бізнесів Ахметова вступають у пряме протиріччя із суспільними і державними інтересами.
Заклик президента Зеленського — це не спроба вибудувати персональний діалог, це заклик продемонструвати — ти з країною, чи ні. Не з президентом, а з країною. Так само, як не дай бог щось почнеться, то українці почнуть захищати свою країну, не президента, а свою країну. У 2014 році воювали не за Порошенка і зараз не за Зеленського воюватимуть. Ось в чому сенс. Необхідність єдності зараз саме з країною, а не з президентом.
Те, що відгукнулися на заклик президента Зеленського — це добре. Іноді треба присоромити таких людей, щоб вони поверталися. Хоча, наскільки я знаю, наприклад, Пінчук готує зараз українську складову на Мюнхенській безпековій конференції. Там збираються друзі України. Він це робить завжди на полях Мюнхенської конференції. І зараз це буде 19-го числа.
Як складуться відносини із Ахметовим важко спрогнозувати. Можуть і домовитися. Протиріччя можуть відновиться ближче до президентських виборів. Нині хоча б на певний час треба відкласти всі внутрішні чвари, щоб разом протистояти зовнішній агресії. Це стосується не лише олігархів, але і всіх політичних сил.
Фото: facebook.com/verkhovna.rada.ukraine
