Загальній декларації прав людини 10 грудня виповнилось 70 років. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Ввечері" виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко розповів про ситуацію з правами людини у світі на сучасному етапі.
Ведучі: Олена Зелінченко, Юрій Табаченко
Чи можемо ми констатувати, що світ більш-менш просунувся у питанні дотримання прав людини?
— Текст, який був ухвалений 70 років тому, на сьогоднішній день, як не дивно, продовжує залишатися актуальним і затребуваним. Можна сказати навіть, що він є такою матрицею, основою для конституцій держав. Зокрема, другий розділ української Конституції фактично був виписаний з урахуванням тих правових норм, які викладені в тому числі в загальній декларації з прав людини. Це підтвердження того, наскільки актуальним на сьогоднішній день є текст, який був ухвалений 70 років тому.
Концептуально він вніс величезні зміни. Те, що відбулось. Передовсім, в 40-50 роки продовжувала зберігатись концепція домінування державного інтересу і держав як основних носіїв цінностей, які забезпечували правові норми. А права людини як самостійна одиниця, яка мала свою цінність і протиставлялася державним інтересам на рівні міжнародного права власне вперше закладалася в цьому документі. Ми маємо ситуацію, яка розвинулась в регіональних документах, яким є європейська конвенція з прав людини, є відповідні американські і африканські документи, які власне стверджують саме пріоритет прав людини над правом держав домінувати над цими правами людини.
Відповідно ми маємо і належний захист цих прав. Тобто людина з'являється як цінність з її правами, виписаними в конкретних термінах. Ці конкретні права на сьогоднішній день відображені, зокрема в забороні позбавляти свавільно життя, піддавати катуванням та жорстокому поводженню. Це вся низка прав першого покоління, це політичні і соціальні права, які знайшли своє оформлення і розвиток в багатьох інших документах. Тобто можна сказати, що у ХХ ст. з загальною декларацією прав людини відбулася революція у цій сфері. Вони були вебалізовані, закріплені в інструменті і цей інструмент став дієвим, а не декларативним.
Якщо черпати інформацію з медіа, то може скластися враження, що порушень прав людини тільки більшає. З іншого боку, можливо раніше медіа не настільки інтенсивно висвітлювали ці випадки порушення. То все ж світ має поступ у цьому питанні?
— Звичайно, світ по-перше визначається в термінології. Які конкретно права забезпечуються і в чому полягає їх порушення. Ми можемо говорити, що в останні 20 років світ ввійшов в еру цифрових технологій і з'явилася низка нових порушень прав, як право на приватність, яке ще років 30 тому не розглядалося як таке. Комунікаційні технології призвели до порушень нових прав і потреби їх захисту.
Це саме стосується і форм неналежного поводження, наприклад, катування і жорстоке поводження. Навіть визначення цих термінів постійно вимагає оновлення, тому що навіть через міжнародні інститути відбувається визначення того, що є власне катуванням, де межа між катуванням і жорстоким поводженням і де є таке поводження, що принижує гідність. Це все еволюція.
Коли ми говоримо про те, чи збільшилась, чи зменшилась кількість випадків порушення права, я б сказав, що збільшується розуміння, що кожна людина наділена правами, які мають бути захищені. Системи, які мають захищати це, постійно еволюціонують і в залежності від співвідношення, балансу, ефективності на рівні держави і тієї кількості порушень права, ми маємо цю статистику.
Слухати повну версію.
Олександр Павліченко, фото - facebook.com/olena.zelinchenko
