Чому саме зараз прем’єр Британії запропонував створити новий союз
Це питання назріло доволі давно, і ми вже бачили перші спроби такого союзу у так званому союзі "Лондон–Варшава–Київ". Як на мене, цей союз не стане об'єднанням, а, скоріше, розширенням цього тріо.
Ми бачимо, що зараз Лондон знаходиться на межі дуже потужного та всестороннього протистояння з Брюсселем. Тобто він збирається вийти з Північноірландського протоколу. Фактично, Лондон збирається перекреслити майже всі досягнення договірного порядку, який мав після Брекзіту. Очевидно, що йому потрібні союзники та голоси у протистоянні з Брюсселем як і Європі, так і в поза Європейським Союзом. Саме тому він наразі намагається збирати велику групу держав, які готові в цьому підтримати.
У Польщі також є питання до Європейського Союзу, які стосуються повноважень її Верховного Суду і позицій польського законодавства стосовно європейського. В України є питання до Європейського Союзу, зокрема чому нам досі не дали кандидатство на членство, хоча більшість країн ЄС нас підтримують. Тому з точки зору Британії, це частина її боротьби з Брюсселем, а для України — можливість просунутися в нашій євроінтеграції саме в цей момент, коли вирішується питання нашого кандидатства. Тому момент був вибраний дуже вдало.
Чи стане новий союз альтернативою ЄС
Цей новий союз насправді може закрити ті прогалини, які є в роботі Європейського Союзу, зокрема коли йдеться про безпекову політику та оперативне санкційне реагування. Вже півтора тижні ЄС затягує прийняття шостого санкційного пакету проти Російської Федерації. Крім того, ЄС загалом згідно зі своєю бюрократією та структурою не здатен надавати певні безпекові гарантії та зобов'язання навіть стосовно його країн-учасників. Тому такі малі союзи, які прописані в стратегії Міністерством закордонних справ України, допоможуть нам надолужити ті мінуси, які є в союзах, до яких ми хочемо вступити.
Про блокування Угорщиною шостого санкційного пакету, де йдеться про ембарго на російську нафту
Європейці нарешті побачили слона в кімнаті і зрозуміли, що рішення можна приймати не лише консенсусом. Вони зрозуміли, що існує така процедура, як часткове прийняття рішень. Це варіант, коли країна, яка не може повністю зголоситися на певну резолюцію чи набір ухвалених рішень, або частково ухвалює ці рішення, або виключається із загального порядку голосування і виноситься за дужки.
Тому таким чином ми нарешті прийшли до того моменту, коли Євросоюз вчиться адаптивності. Тобто коли вони не можуть прийняти консенсусом певне рішення, вони зрозуміли, що можна трохи погратися з власною процедурою. Цьому Угорщина заважала. Поки що перелом її позиції означає схилитися до пропозиції пропутінського політика, надати йому додаткові гроші і піти з ним в угоду. Вочевидь, ЄС прийняв доволі правильне рішення, а саме — не йти на угоду з совістю, а просто винести Угорщину за межі цього рівняння.
Які країни можуть увійти в запропоноване Джонсоном об’єднання
Очевидно, що на цьому етапі це союз країн, які найбільше відчувають російську загрозу. В зовнішньополітичній стратегії Великої Британії, яка проголосила концепцію "глобальної Британії", Росія виноситься як ключова загроза як геополітичним інтересам країни, так і національній безпеці. Те саме ми можемо сказати про національні стратегії безпеки усіх країн Балтії, Польщі та Словаччини. Тобто ці країни визнають Росію як ключову загрозу своїй національній безпеці. А після повномасштабного вторгнення в Україну саме вони входять в перелік тих країн, які найбільший відсоток власного ВВП витратили як фінансову, так і на військову підтримку України. Фактично, це клуб найбільших друзів України.
Туреччина — дуже складний гравець. З точки зору НАТО, це "офіційний хуліган". Тобто Туреччині, зважаючи на її особливі відносини із Російською Федерацією і особливий статус на Близькому Сході, дозволено трохи більше, ніж іншим союзникам НАТО. І це відобразилося в її позиції в Карабаському конфлікті, в закриванні очей на операцію "Оливкова гілка" декілька років тому, і на продовження цієї операції, яке починається прямо зараз. Тобто Туреччина — це країна, яка має офіційний карт-бланш від НАТО чинити прямі військові дії в тих випадках, коли НАТО не може реагувати.
Зважаючи на те, що зв'язки Ердогана з Росією доволі близькі, Туреччина може відіграти значну роль. Туреччина — це контроль над Чорним морем та чорноморськими протоками. Відтак, це контроль над великою частиною зброї, яка поставляється в Україну саме через цю країну. Тому так чи інакше Туреччина має бути в цьому союзі, проте не факт, що у статусі повноправного члена.
Фото: ОПУ
