Передачі з архіву Українського радіо

Загарбавши українські території ще 2014 року, Росія намагається всіляко легітимізувати статус окупації. Бо навіть те, що вони вписали їх до своєї конституції не надає ТОТ бажаної ворогом легітимності. Після 2022 року виникла парадоксальна ситуація - міжнародна взаємодія, зокрема, з ОРДЛО зросла в рази. На це звернули увагу журналісти луганської "Реальної газети" і разом із головним редактором і провідним ведучим Суспільного мовлення Андрієм Діхтяренком, проаналізували чималий обсяг відкритих джерел. Так з’явилося розслідування "Мапа міжнародної підтримки окупантів. Як Росія використовує іноземців для власної легітимізації на окупованих територіях Сходу України". В ньому проаналізовані факти як через політичні, економічні та культурні контакти формується інфраструктура нормалізації окупації — мережа регулярних зв'язків, яка поступово представляє окуповану територію як звичайного учасника міжнародних відносин. І от саме ця буденність злочинного процесу лякає найбільше, бо за буденністю не видно самого злочину. Саме про це ми говоримо з Андрієм Діхтяренком, залучивши до аналізу й африканістку Марту Олійник-Дьомочко.

Епоха німого кіно – це епоха Чарлі Чапліна. Без нього сьогодні важко уявити сучасний кінематограф. Образ Маленького Волоцюги, який він створив на початку своєї тріумфальної кар’єри, поступово перетворився на потужний інструмент соціального та політичного протесту. Чарлі Чаплін швидко зрозумів, що кінематограф має колосальний вплив на маси. Він почав використовувати сміх не просто для розваги, а як зброю проти системної несправедливості, жадібності та диктатури. Він не був комуністом і не сповідував лівих поглядів, але прагнення до справедливості його героя дали підстави ФБР завести на нього таємне досьє. А в часи маккартизму навіть позбавили можливості повернутися з Європи до США. Про взаємоповагу Чапліна і Довженка, про музику Чапліна та його вплив на сучасних режисерів розповідає Лариса Брюховецька, кінокритик, кінознавиця, головна редакторка журналу Національного університету Києво-Могилянська академія "Кіно-Театр".

Військові експерти говорять про безпрецедентно високий рівень співробітництва між Україною і НАТО. А підвалини цього закладалися в далекому 1995 році, коли українські миротворці входили до міжнародного контингенту ООН в колишній Югославії. Наш гість — генерал-майор у відставці, в 95-ому — полковник Сергій Мокренець. Він був першим українським військовим, який у Хорватії, де була створена невизнана Сербська Країна, очолив міжнародний сектор Північ. Під його командуванням були польські, данські, йорданські, словацькі військові, а на загал — представники 30 країн. Більше подробиць про наслідки операції "Буря", про підписання мирного договору в програмі.

Щороку 17 липня в світі відзначається День етнографа. Цей день обрано не випадково. Саме 17 липня 180 років тому народився Микола Миклухо-Маклай - видатний етнограф, антрополог, географ, філософ, біолог, мандрівник українського походження з козацького роду Миклух. Представниці української діаспори Австралії, Естонії, науковці та музейні працівники з України ініціювали проведення міжнародної онлайн конференції "Миклухо-Маклай: між народами і континентами". Ми поділимося не лише фрагментами надзвичайно цікавих доповідей, жвавого обговорення, а й вкотре загостримо проблему протистоянню російській пропаганді, яка не зупиняючись, привласнює собі не лише видатних науковців, мандрівників, художників, народжених в Україні, а їхню творчий доробок.

В липні 1925 року в невеличкому американському місті Дейтон, штат Теннессі розпочався судовий процес проти молодого шкільного вчителя Джона Скоупса. Цей процес увійшов до історії під назвою "Мавпячий процес", коли 24-річного вчителя звинуватили у порушенні закону штату, який забороняв викладати теорію еволюції Чарльза Дарвіна. Процес став першим судовим засіданням у США, яке транслювали по радіо на всю країну. Він започаткував глобальні суспільні дискусії про роль релігії у державній освіті. Ми звернули увагу на проблему співіснування релігії та науки в шкільній освіті не лише в світі, а в Україні. Дискусії щодо викладання науки, релігії та суперечливих тем у школах тривають і сьогодні. Про протистояння релігійних догматів і науки говоримо з релігієзнавицею, докторкою філософських наук, професоркою Іриною Богачевською.

"У сoвєтському таборі були братами єврей і українець". Ще 1974 року про це писав у газеті "Свобода" української діаспори, що видається Українським Народним Союзом із 1893 року й досьогодні, відомий письменник і літературознавець Петро Одарченко. Саме в таборах ГУЛАГу познайомився із українськими націоналістами, засуджений за шпіонаж на користь США та Ізраїлю, єврейський націоналіст Авраам Шифрін. Він сидів разом і приятелював із Йосипом Сліпим, Юрієм Шухевичем, іншими видатними діячами ОУН та УПА. Багато Авраам переписувався з керівниками АБН Ярославом Стецьком та його дружиною та заступницею Ярославою. Власне, з цієї переписки українсько-канадський історик Алік Гомельський і почав досліджувати життєвий шлях непересічного антикомуніста й великого друга України Араама Шифріна.

В одній із наших попередніх програм ми говорили про династичні шлюби, які Ярослав Мудрий влаштував для своєї сестри, доньок і онуки. Сьогодні ми також говоритимемо про добу Ярослава та його синів, яким батько знайшов за дружин дочку польського короля, родичку імператора Священної Римської імперії, візантійську принцесу з роду Мономахів, та двох німецьких принцес. Але розмова з доктором історичних наук, старшим науковим співробітником Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України Олегом Однороженком вийшла ширшою, бо ми з нашого століття спробували осягнуту європейську дипломатію Ярослава, та й взагалі Європу 11-12 століть.

1 липня 1997 року Велика Британія повернула Гонконг Китаю. Це стало безпрецедентною міжнародною подією. Вперше в історії капіталістичне високорозвинене місто з європейською правовою системою добровільно та мирно увійшло до складу величезної комуністичної тоталітарної держави. Аналогів цьому немає більше ніде в світі. В світовій практиці немає іншого прикладу, коли невелика група рибальських островів за півтора століття змогла перетворитися на один із головних фінансових центрів планети, опинившись на стику двох радикально протилежних цивілізацій, ідеологій та економічних систем. Про унікальну історію Гонконгу, який нині в Китаї називають Сянга́н (у перекладі з кантонського діалекту — "порт пахощів") будемо говорити з китаєзнавцем Володимиром Урусовим.

3 липня 1996 року Борис Єльцин вдруге став президентом Росії. В цій історії велику роль відіграли особисті зв’язки, великі гроші, амбіції та самовпевненість. У сухому залишку Росію було пограбовано, її очільником став кгбешник, що просто фізично знищив того, хто привів його до влади, і це був не Єльцин. Що б не робила Московія, а виходить все одно КПСС і царь-батюшка на чолі. Разом із доктором історичних наук, політологом Вадимом Денисенком ми намагаємося проаналізувати російську історію періоду 1996-2000 років, аби зрозуміти, що вона дає Україні кілька фундаментальних та жорстких уроків. Події того часу наочно демонструють, як внутрішні економічні помилки, політичний цинізм та слабкість державних інститутів здатні знищити слабенькі паростки демократії та породити диктатуру.

Про страшний концтабір Аушвіц відомо дуже багато. Але історія українських в’язнів, серед яких було 200 членів ОУН, відомо не так багато. Зокрема, про те, що влітку 1942 року тут було вбито двох братів Степана Бандери – Василя та Олександра. Багато років шукає і вивчає історії українських в’язнів Аушвіцу історикиня зі Львова, співробітниця Центру досліджень визвольного руху Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Олеся Ісаюк. Саме з нею ми говоримо про підлітків-остарбайтерів, про націоналістів, про червоноармійців, які стали в’язнями Аушвіцу без шансів на виживання і визволення.