Найвідоміший співак "русского шансона" Михайло Круг. Фото з відкритих джерел
Психологиня Катерина Гольцберг вважає, що музика — потужний інструмент пропаганди: "Тому що вона легко запам'ятовується, легко відтворюється в будь-якому місці, де завгодно можна співати. Має емоційну складову — це дуже суттєво. І ця емоційна складова дуже впливає на свідомість. Раніше люди не зверталися до психологів, тому що всі свої негаразди переспівували. Це такий спосіб психотерапії. А українці співали завжди. На поле йдуть — співають, одружуються — співають, дитина народжується — співають, похорон — співають. Тобто спів супроводжує людину під час всіх важливих подій у житті. Це ж емоційно спрямовані речі. Курт Кобейн казав, що можна пережити будь-які негаразди, якщо підібрати правильну пісню. Ми розуміємо, що це дуже важлива частина нашого життя. І через те, що молодь підключена, умовно, до розетки, ми так само маємо розуміти, що вплив музики дуже суттєвий. При тому що поширюється музика дуже легко, особливо якщо пісня має хороший приспів, який запам'ятовується".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз наголосила на особливій ролі музики у пропаганді: "Якщо ми подивимось на те, як викривлювалося інформаційне поле, то музика відігравала якщо не чільну, то одну з важливих ролей у цьому процесі. Возвеличення "великої російської культури" відбувалося через приниження і витискання з інформаційного простору культур інших народностей, зокрема й української. От які українські пісні крутилися в їхніх хіт-парадах, зокрема в мюзиклі "Старі пісні про головне"? Напевно, "Червона рута" і, можливо, ще одну-дві ми згадаємо, всі решта були російськими, можливо, ще грузинськими чи іншими. Це про замовчування, про нівелювання української культури, і в цьому випадку — пісенних надбань. Саме завдяки тому, що пісня відігравала важливу роль, швидко запам’ятовувалась, радянська пропаганда цим достатньо добре користувалася, зрештою, як і зараз користується російська".
Ведучий Вадим Карп'як розповів, що з подивом дізнався про те, що популярну радянську пісню "Нас утро встречает прохладой" написав композитор Шостакович: "Вони використовували навіть своїх класиків, щоб створювати популярну культуру".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз навела інший приклад: "Інша крайність — росіяни створювали купу "шансону", який возвеличував кримінальний світ. Ще не так давно в українському громадському транспорті "шансон" був нормою. Тобто це настільки глибоко проникало і проникає досі в деяких регіонах у голови людей, що стає нормою".
Психологиня Катерина Гольцберг звернула увагу на ще одну особливість: "Це було в Радянському Союзі і зараз у Росії є — дуже багато пісень присвоювалось. Наприклад, "Сіній-сіній інєй" — це хіт "One Way Ticket". Просто перероблялися слова, бралася хороша впізнавана мелодія, і дуже багато людей навіть не знали, що існує оригінал".
Ведучий Вадим Карп'як зауважив, що в сучасному світі співак чи співачка, група чи її лідер мають великий вплив: "Вони можуть продавати кросівки. Вони можуть виготовляти алкогольні напої, продавати під своїм брендом, можуть рекламувати щось інше. Але так само, як вони рекламують, наприклад, локшину, вони можуть рекламувати й політичні ідеї. Однак заборонити людям слухати музику нереально. А разом з цією музикою з Росії в голову приходять й ідеї про велич російської армії".
Психологиня Катерина Гольцберг переконана, що протиставити цьому можна лише свою музику: "Ми бачимо, скільки хороших, потужних пісень за час повномасштабної війни з'явилося українською. Це мене тішить, тому що це добре. Іншої альтернативи, ніж заповнювати ефір власним контентом, я поки що не бачу".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз згадала про пісні "Ой, у лузі червона калина" і "Фортеця Бахмут": "Це й про героїзацію, і про переключення уваги, і про працю з емоціями. Українські патріотичні пісні, які виникли після початку вторгнення, відіграють дуже хорошу й важливу роль".
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту Радіо Культура "ППО. Протипанічна оборона". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".
.jpg)
